Проект закону «Про доступ до інформації»- розробник Мін’юст

Проект закону «Про доступ до публічної інформації» - розроблено в рамках проекту «Гідна Україна»

Стаття 3. Об’єкт запиту на інформацію

1. Об’єктом запиту на інформацію є інформація - інформація, зафіксована у будь-якому вигляді, яку створили або отримали і мають розпорядники інформації, за винятком інформації на стадії підготовки.

Стаття 5. Доступ до відкритої інформації

4. Інформація про осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є відкритою інформацію, яка надається на вимогу суб’єктів запиту на інформацію.

Стаття 1. Публічна інформація

1. Під публічною інформацією цей Закон розуміє:

1) інформацію, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (надалі – також інформація, розпорядники інформації тощо);

2) інформацію, що становить суспільний інтерес (суспільно значущу), тобто, яка свідчить про загрозу державному суверенітету та територіальній цілісності України; дозволяє здійснити обґрунтований політичний вибір; гарантує обізнаність з подіями і фактами, що впливають на стан і характер життя людини; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; порушенням прав людини, введенню громадськості в оману, запобігає шкідливим екологічним та іншим наслідкам діяльності (бездіяльності) суб’єктів господарювання тощо.

Спільним в обидвох законопроектів є виділення серед інформації, що може бути запитана, інформації суб’єктів владних повноважень (органи влади й місцевого самоврядування), а також в монополістів на певному ринку, отримувачів бюджетних коштів, володільців інформації про безпеку навколишнього середовища, харчів тощо.

В законопроекті, розробленому НУО, перелік потенційно запитуваної інформації розширено шляхом введення додаткої категорії інформації - інформації, що становить суспільний інтерес.

Позитивним моментом в законопроекті Міністерства є норма про відкритість інформації про чиновників. У неурядовому проекті ця інформація входить в категорію суспільно значущої (тобто відкритої за визначенням), але на практиці таке трактування даної інформації може виявитися спірним, що часто трапляється із законодавчими оціночними поняттями, до яких належить і поняття суспільно значущої інформації.

Стаття 2. Суб’єкти запиту на інформацію

1. Суб’єктами запиту на інформацію є запитувачі та розпорядники інформації.

2. Запитувачами є:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) об’єднання громадян;

4) релігійні організації;

5) суб’єкти владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 13. Порядок подання та задоволення запиту

9. Порядок подання запитів суб’єктами владних повноважень та відповідей на ці запити регулюються законами України.

Стаття 11. Визначення та перелік суб’єктів

1. Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, за винятком суб’єктів владних повноважень;

Відрізняються законопроекти і в контексті того, хто може запитувати інформацію. На відміну від «міністерського» законопроекту, альтернативний не містить суб’єктів владних повноважень в переліку запитувачів. Це пояснюється тим, що доступ до інформації є інструментом контролю громадськості за владою, а органи влади для отримання інформації один від одного мали би користуватися власними адміністративними процедурами, що випливають з переліку їх повноважень. Хоча наведене положення ст. 13 Мін’юстівського проекту дає надію, що процедуру отримання інформації органами влади вдасться розвести з правовим інститутом інформаційного запиту.

Стаття 7. Доступ до інформації з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом визнається інформація, доступ до якої обмежується суб’єктами владних повноважень відповідно до законів, або іншими суб’єктами запиту на інформацію на свій розсуд.

Стаття 5. Види інформації за режимом доступу до неї

2. Обмеження доступу до інформації здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, у разі, якщо шкода від оприлюднення такої інформації вагоміша, ніж суспільний інтерес в її отриманні.

Міністерський законопроект пропонує залишити фактичний стан речей в плані обмеження доступу до інформації. В НУОшному закріплено європейський стандарт обмеження доступу, який встановлює необхідність існування легітимної мети для обмеження доступу, а також врахування суспільної значущості інформації.

Стаття 9. Інформація, яка підлягає обов'язковому висвітленню суб’єктами владних повноважень

1. Обов’язковому висвітленню суб’єктами владних повноважень підлягає:

1) інформація про діяльність та рішення суб’єктів владних повноважень:

а) основні завдання, повноваження, функції, організаційна структура та нормативно-правові засади діяльності, крім випадків, коли ці відомості віднесені до інформації з обмеженим доступом;

2) рішення суб’єктів владних повноважень;

4. Спосіб та строки та оприлюднення інформації, передбаченої цією статтею, визначається суб’єктом владних повноважень, якщо інше не встановлено законодавством.

Стаття 11. Особливості оприлюднення інформації суб’єктами владних повноважень через офіційні сторінки в мережі Інтернет

1. Суб’єкти владних повноважень зобов’язані створювати та вести офіційні сторінки в мережі Інтернет та підтримувати інформацію на них в актуальному стані (та регулярно оновлювати, розміщену там інформацію).

2. Суб’єкти владних повноважень зобов’язані оприлюднювати на офіційній сторінці інформацію, передбачену частиною першою статті 9 цього Закону.

Стаття 14. Обов’язок оприлюднювати інформацію. Строки оприлюднення

1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати інформацію про:

2) нормативно-правові засади діяльності, нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії, прийняті розпорядником, проекти рішень;

2. Інформація, передбачена у частині першій цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сторінках розпорядників з моменту її виникнення, а іншими способами - не пізніше, ніж протягом 5 календарних днів з моменту виникнення цієї інформацією.

3. Проекти законів та інших нормативно-правових актів, внесені на розгляд відповідних розпорядників, оприлюднюються не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати їх розгляду.

На нашу думку альтернативний неурядовий законопроект накладає на суб’єктів владних повноважень більш чіткі обов’язки щодо строків оприлюднення інформації.

Крім того, цей законопроект, на відміну від міністерського, містить обов’язок оприлюднювати і проекти рішень.

Стаття 15. Строк вивчення та задоволення запиту

1. Строк вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати п’яти робочих днів.

2. Якщо запитувана інформація не підлягає наданню для ознайомлення, розпорядник інформації протягом вказаного строку письмово або в інший, прийнятний для запитувача спосіб, доводить про це до його відома.

3. Протягом двадцяти календарних днів з моменту реєстрації запиту розпорядник інформації повідомляє запитувача про розмір плати за надання інформації, копій запитуваних документів, якщо надання інформації здійснюється за плату, можливі підстави звільнення від плати за надання інформації, контакти особи, відповідальної за надання інформації, або надає обґрунтовану відмову у наданні інформації.

4. Задоволення запиту здійснюється протягом двадцяти календарних днів з моменту реєстрації запиту, якщо інше не встановлено законами України.

Стаття 21. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації повинен дати відповідь на запит на інформацію якнайшвидше, але не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання запиту.

2. Якщо запит на інформацію стосується інформації, яка необхідна для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинна бути надана негайно, але не пізніше, ніж протягом 48 годин з моменту отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту повинно бути обґрунтованим.

4. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача негайно у письмовій формі, але не пізніше 5 робочих днів, з одночасним інформуванням про це Уповноваженого з прав людини.

На думку неурядових організацій – ініціаторів альтернативного законопроекту, в еру стрімкого розвитку інформаційних технологій строк відповіді на запит в кілька тижнів не відповідатиме як потребам запитувача, так і можливостям розпорядників інформації. Тому відповідний строк пропонується скоротити до 5-и днів.

Стаття 18. Відмова у задоволенні запиту

1. Розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні запиту на інформацію, якщо:

1) інформація, яка вимагається, віднесена до інформації з обмеженим доступом, а запитувач не має права доступу до цієї інформації;

2) розпорядник інформації не володіє і/або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

3) запитувач не оплатив витрати, пов’язані із задоволенням запиту, а запитувач не клопотав про звільнення від плати.

2. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо:

1) необхідна інформація вже була надана запитувачу і запитувач не дає пояснень про необхідність одержання інформації повторно;

2) задоволення запиту вимагатиме зміни в організації роботи розпорядника інформації, порушить виконання покладених на нього завдань або вимагатиме непотрібних і непропорційних витрат через великі обсяги інформації, що вимагається;

3) не зазначено прізвище, ім’я та по батькові або найменування запитувача, поштову адресу, місцезнаходження, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

4) відсутні технічні можливості задовольнити запит у спосіб, який вимагає запитувач.

Стаття 22. Задоволення запиту

1. Запит вважається задоволеним розпорядником інформації, який отримав запит, якщо:

3) запитувана інформація є загальнодоступною або її одержання можливе безперешкодно з альтернативних джерел і в коротші строки, про що запитувача було проінформовано.

Стаття 23. Відмова та відстрочка у задоволенні запиту на інформацію

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо:

1) інформація, яка запитується, віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом і не становить суспільного інтересу;

2) розпорядник інформації не володіє і не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

3) задоволення запиту на інформацію є неможливим, оскільки зі змісту запиту не зрозуміло, яка саме інформація необхідна особі, яка подала запит;

4) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила витрати, пов’язані із задоволенням запиту на інформацію, якщо плата передбачена законом, а запитувач не клопотав про звільнення від плати;

5) необхідна інформація уже була надана особі, яка подала запит, і запитувач не дає пояснень про необхідність одержання інформації повторно.

Останні три пункти міністерського проекту, на нашу думку, надають суб’єктам владних повноважень надмірні можливості «відфутболювати» певні запити, а самі підстави відмови виглядають просто штучними. «Відсилання» запитувачів до загальнодоступних джерел (які почасти необхідної інформації не містять) є ще одним з поширених зараз способів ухилитися від надання інформації.