Вивчаємо досвід: «Kowel.com.ua». Свідома відмова від «паркетних» новин задля збільшення глибини переглядів

Про сайт Kowel.com.ua

Розповідає Сергій Шаповал, редактор.

Сайт Kowel.com.ua народився влітку 2014 року, під час зустрічі журналістів з різних регіонів країни. Моє бачення розвитку сайта Ковеля поєдналося з досвідом і напрацюваннями горлівського журналіста Олександра Білінського. А сам проект запрацював в середені осені цього ж року. Я пам’ятаю що першу новину на сайт ми поставили на наступний день після парламентських виборів 2014 року. Мабуть, це є хорошим аргументом проти звинувачень у "продажності", адже піар-проект однозначно відпрацював би вибори.

Сайт висвітлює новини Ковеля і Ковельського району. Намагаємось розказати не тільки про подію, а й про процеси, які цьому передували. Робимо це так, як чомусь багато інших журналістів це не висвітлює.

Орієнтуємось, здебільшого, на мешканців району і міста. Бо очевидно, що аналіз місцевих розборок буде мало кому цікавий навіть в сусідніх районах. Але резонансні теми, які ми піднімали регулярно, висвітлюються обласними і іноді загальнонаціональними ЗМІ. Нас читають всі герої наших матеріалів. За змістом коментарів розумію, що часто їх пишуть депутати та чиновники міськради. Думаю, що наша аудиторія, переважно, старша від 30 років. У нас мало таблоїдної складової, що цікавить молодь.

Зараз ми вийшли на рівень приблизно 2500 переглядів на добу, і так виглядає, що поки що це стеля. Але цифра буде рости разом зі збільшенням кількості користувачів інтернету.

На цифру 2000 ми вийшли досить швидко, приблизно за 3 місяці. Далі стали працювати над збільшенням глибини переглядів.

Моє особисте досягнення - премія "Честь професії" у номінації "Краще журналістське розслідування". Досягнення колективу - сайт, за який не соромно перед колегами і читачами.

Ми із самого початку мріяли створити такий ресурс, який був би цікавий людям, де була б важлива для них інформація. Прочитати новини можна будь-де, їх достатньо, а от інформації глибинної, такої, яка дає людині можливість розібратися, чому щось відбувається і якими будуть наслідки – ось цього не вистачає, і саме це ми вважаємо насправді важливим.

Розпочали з новин – бо це ж інтернет. Спочатку працювали за традиційною схемою: репостили новини з сайтів прес-служб і писали авторські інформаційні повідомлення з виконкомів та оперативок. Таких новин було близько 20 на день, серед них 1-2 - гострі авторські матеріали. Але побачили, що із збільшенням кількості "паркетних новин" глибина переглядів зменшується, ми втрачаємо аудиторію. От людина заходить, бачить: раз новина цікава, два цікава. А тут якісь «паркети» та «офіціоз»: поклали квіти, відправили машину на Схід… Це не переглядають, але це посуває вниз цікаві новини. Стрічка виявляється наповненою матеріалами, які мають невелике інформаційне навантаження. Тому ми втрачали в глибині переглядів. Логічним рішенням стало штучне зменшення кількості «паркету» та «офіціозу» для того, щоб давати більше гострих матеріалів, які б при тому довше затримувались в стрічці новин. Якщо раніше, за умови публікації 20 новин, стрічка оновлювалась за добу, то тепер новин ми стали давати не більше 8, цікаві матеріали затримуються в стрічці на довший час, і, таким чином, людина, яка зайшла на сайт, бачить стрічку за попередні дві доби з високим відсотком гострих та авторських матеріалів та мінімумом "паркетного" спаму.

Є декілька показників, по яких можна вимірювати успішність сайту: це кількість унікальних заходів і поведінка людини на сайті. Для кожного сайту норматив, звісно, свій, бо залежить від того, яка саме інформація розміщується. Традиційна розкрутка та залучення трафіку зазвичай дають дуже низькі показники глибини переглядів. Бо заводять на сайт велику кількість людей, яким не дуже цікаві довгі та складні тексти. Але буває й так, що 1,5 перегляди на людину це мало, а 5-6 – хороший результат. У нас на початку при 20 новинах на день було 2-2,5 перегляди на людину. І особисто я вважаю, що це мало. Тому й докладаємо зусиль до збільшення цього показника. Зараз ми доросли до показників 4 - 4,5 переглядів на людину.

Як ми це робимо? А точніше – хто це робить і за рахунок чого ми збільшуємо глибину переглядів? У нас є випусковий редактор, який шукає тільки цікаві новини, щоб поставити їх на сайт, і є журналіст-розслідувач. Я знайшов таку людину, яка добре знає місцеві реалії - всі «входи-виходи», всю цю політичну історію. Він працює підпільно, тобто під псевдонімом. Чому так? Бо піднімаємо резонансні теми. Якби працював від власного імені – боявся би. А публічною особою, обличчям сайту є я. Ковельська публіка знає, що є такий собі Сергій Шаповал, який з Луцька іноді приїжджає в Ковель, пише гарячі матеріали, не дивлячись на персоналії. Він може прямим текстом написати, що є ковельські волонтери-шахраї, які виконують політичні замовлення. Звісно, щоб написати такий матеріал потрібно дуже глибоко володіти інформацією. І ясно, що такі теми піднімає наш розслідувач. Але підписатися під такою публікацією – гарантовано отримати проблеми. Не зможе місцева людина спокійно працювати, якщо розкриється. Відповідно, наш штат - випусковий редактор, розслідувач і я.

Редакторський Портал: І все ж таки, ви – сайт, а не друковане видання. Без новин вам не обійтися. Як ви забезпечуєте і новини, і глибину переглядів?

Сергій Шаповал: Давайте я на прикладах це покажу.

Ковельська міськрада розповсюдила інформацію, що вони надали 170 земельних ділянок учасникам АТО. Ми вивчили ці документи і дізнались дуже цікаву річ: те, що вони видали – насправді ніщо. Бо це не земельні ділянки на конкретній вулиці – це земельні ділянки на пустирі. А в документі чітко написано, що має спочатку бути створена вулиця (план детального планування), а вже після цього приділяти ділянки людям.

А ось інший приклад – ми розкопали таку інформацію з діяльності Зеленської міської ради, що вона набула загальнонаціонального розголосу, приїжджали телеканали. Суть полягає в тому, що секретар райради пролобіювала виділення земельних ділянок, начебто для воїнів АТО, а насправді - своїм родичам.

Іншими словами, як відомо, диявол – у деталях. Тому ми шукаємо якусь дрібничку, яка щось розповість про суть, про процес, який відбувся. І від неї вже починаємо розкручувати історію – а чому так сталося, і хто у цьому зацікавлений… Тобто важливо не просто знайти та донести інформацію. Нехай цієї гостринки буди менше, але новини будуть якіснішими.

РП: Як працює технологія, як ви щодня находите такі теми?

С.Ш.: Наш редактор багато знає, а ще він постійно моніторить купу інформації. Наприклад, реєстр судових рішень. Він купує районку – веде архів. Має підшивку кількарічної давнини і тримає це все в голові. Тобто коли людина щодня відслідковує ситуацію по місту, і збирає архіви, і має глибокі знання – вона завжди має про що написати. От нещодавно була новина, що відпустили бійця ДУК який влаштував ДТП в стані алкоголного сп`яніння - розслідувач її взяв з реєстру судових рішень. А раніше була аварія з участю цієї людини, він запам’ятав це, і тримав руку на пульсі – вичікував подальшого розвитку подій.

РП: Як ви працюєте з тими, хто не хоче бачити подібні публікації? Як уникаєте проблем або мінімізуєте їх?

С.Ш.: Так от, після цієї публікації мені дзвонив керівник місцевого ДУКу і просив прибрати новину з сайту. Але я почав йому задавати незручні питання про те, чому і для чого під прикриттям ДУКа вони ганяють машини з-за кордону і "кришують" колишнього головного лісівника Волині і т.д. І людина зрозуміла, що якщо він не припинить розмову і піде на конфлікт, то спровокує збирання мною інформації, і тоді вже завтра вийде ще якийсь резонансний матеріал.

Звісно, спроби тиску завжди є. Нам допомагає те, що десь далеко є такий собі Сергій Шаповал, але він не місцевий… А про інших людей ніхто не здогадується. Плюс я формую таку думку, що у нас багато дописувачів, які безкоштовно дописують. Це теж допомагає відвести підозри від важливих для нас людей.

Ну і дотримуємось правил роботи з документами, ведення розслідувань, звичайно. У нас вже був один суд. Позов подав чиновник, який займається земельними питаннями, про якого ми написали матеріал. І хтось в коментарях написав, що ця особа свого часу уникла покарання, взявши на виховання малолітню дитину. Жертви "тролінгу" подали в суд на цей коментар – за відкриття таємниці усиновлення. Після звернення правоохоронних органів я видалив коментар, але IP адресу не відкрив.

До речі, стосовно коментарів: я дійшов висновку, що кожна людина має право написати все, що хоче, користуючись анонімністю. Тобто ми намагаємось не чистити коментарі під матеріалами, окрім вже зовсім "клінічних випадків". Бо в коментарях можна знайти нову тему для нового розслідування. А деякі обговорення тримають тему актуальною вже півроку.

РП: Наскільки великою є аудиторія таких «глибоких» новин? Відомо ж, що багато хто просто не хоче «перевантажувати» себе, і чекає від ЗМІ хіба що розваг…

С.Ш.: У Ковелі мешкає, грубо, 50 тис.осіб. Звісно, якщо ви порахуєте перегляди (а їх десь 2500, за даними лічильників Укрнету), то вийде, що ми покриваємо приблизно 5%. Мене питають: «Скільки приблизно людей вас читає?» Я вважаю, що в маленькому місті звичку регулярно читати новини в інтернеті має 2,5% людей. А решта наразі - це сплески, спричинені резонансністю теми, додатковою розкруткою, тощо.

Для просування сайту ми використовуємо соц.мережі, поширюємо інформацію в тематичних групах. Це дуже хороший інструмент залучення читачів. Адже наші матеріал не «згорають» швидко - вони є актуальними тривалий час. Але ж і лояльність формується поступово. Тому ми не шукаємо «одноразових» читачів – нас цікавлять ті, хто буде залученим. От, наприклад, у групі «Типовий Ковель» ВКонтакте є 17000 читачів - на цю цифру ми орієнтуємося. Бо це активні живі люди.

І ще два слова стосовно переглядів. Подивіться на сайті: перша за відвідуваністю новина зібрала за місяць майже 7000 переглядів і 93 коментаря. Це значить, що новина цікава, діалог іде. Буває навіть таке, що тиждень пройшов - а листування в коментарях продовжується.

РП: Як ви заробляєте, як фінансуєте витрати на персонал?

С.Ш.: Плануючи нашу роботу, я відпочатку порахував, що ефективніше витрачати гроші на журналіста розслідувача, який напише цікавий матеріал, замість оплачувати роботу купи репортерів.

Крім того, я вважаю, що поки що ми заробляємо на фінансування лише трьох людей. Випусковий редактор – його зарплату я закриваю рекламою, це близько-2000-2500 грн., і це нормальна зарплата за 6 перепощених новин на день. Друге джерело надходжень – написання статей на замовлення для інших ЗМІ. Я моніторю обласні видання, шукаю потенційно зацікавлених, і пропоную їм дописувати як власкор – це приносить нам 1,5-2 тис. за матеріал. Наприклад, був на волинському сайті матеріал «нелюстровані» - про те, хто чим займався під час Революції Гідності, і якою була подальша доля цих "персонажів". Ми запропонували колегам з обласного видання написати такий матеріал на гонорарних умовах по Ковелю. А щоб не втрачати в переглядах, через 0 хв., як матеріал був опублікований там – перепублікували його на нашому сайті.

РП: Невже готові платити 1.5-2 тис. за матеріал?

С.Ш.: Розслідування - це така крута штука, яка тримає людей на сайті. Якщо матеріал буде зроблено якісно, то люди будуть його читати, навіть лонгрід. А репортер не зробить такий якісний матеріал – для цього потрібна людина, яка в темі. От ми, у себе в Ковелі, в темі, тому можемо просити таку суму.

Третє джерело фінансування – гранти, цільове фінансування.

Наприклад, прийшов до нас бізнесмен, який попросив написати матеріал про міську раду, який би показував її роботу у негативному світлі, бо вони десь його «кинули». Я не хотів писати чорнуху, але розумію, що у роботі міської влади можна знайти купу реальних «косяків». Тому ми домовились, що цей бізнесмен фінансує місяць роботи нашого журналіста (фактично, його зарплату), а ми вивчаємо роботу міської влади і пишемо матеріал про це. Так ми знайшли, що влада хвалилась тим, що встановила нові каналізаційні люки на дорозі, і активно рекламувала це як своє досягнення. А ті люки виявились пластиковими і швидко зламалися. Звичайно, інформація була подана збалансовано – коментар міськради був отриманий. І я не вважаю що ми продались, бо ми написали правду.

Ми завжди подаємо інформацію збалансовано. Але буває і так, що ми маємо коментар влади, а він не несе ніякої інформаційної цінності і є просто відбріхуванням. Тому ми не робимо матеріал виключно на відповідях та журналістських запитах, як інші колеги, а намагаємось опрацьовувати інсайдерську, неофіційну інформацію з середини. Текст має бути інформативним і цікавим. Не цікаво писати про те, що голова десь квіточки поклав біля пам’ятника.

РП: Можна ще раз спитати: сайт тримається на роботі розслідувача і на таланті редактора?

С.Ш.: Я б не став так звужувати. Я б сказав, що сайт тримається на правильно обраній стратегії. Ми взяли за правило, що це – авторський проект, і що журналіст має право взяти чиюсь сторону. Мені сподобалась фраза журналістки Латиніної : «Для журналіста здатність визначати хто бреше, а хто каже правду – професійна якість». Головне не зловживати.

РП: Чи ви зареєстровані як ЗМІ (як інформ.агенство, як видання)?

С.Ш.: Ні.

РП: А як вирішуєте питання акредитацій, журналістських посвідчень?

С.Ш.: Я член медіапрофспілки, у нас звідти прескарта.

РП: Власне, сайт та його функціонал – це франшиза?

С.Ш.: Так, ми працюємо з Олександром Білінським. Я в цих питаннях не дуже розуміюся – якщо щось буде потрібно, то напишу Білінському і все.

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар