![]() |
|
||||||||||
![]()
![]() Партнери УАВПП |
14 січня 2010
КОМУНАЛЬНІ ГАЗЕТИ . НЕ "КРИВОРІЖСТАЛЬ", АЛЕ ТЕЖ ЛАСИЙ ШМАТОЧОКУ своєму виступі перший заступник голови Держкомтелерадіо Анатолій Мураховський фактично визнав, що державні та комунальні (читай народні) газети є ласим шматком. Зокрема, завдяки своїм приміщенням. Майже 140 видань мають власні приміщення, а ще 333 розміщуються у будівлях, що належать до комунальної власності. Є й інші принади. Хоча переважна більшістькомунальних або державних газет -це суто дотаційнівидання, але є серед аналізованих нами видань такі, що мають високі наклади, привабливі рекламні рейтингитощо (це ті видання, власники яких не скупляться нарекламу, PR-акції, створення нормальних умов праці дляпрацівників цих газет тощо). А загальний тираж усієїдержавної та комунальної преси % преси адресної, із своїм багато років їй вірним, відданим читачем % понад 5мільйонів примірників! Додайте до цього комп'ютери, автомобілі, меблі (укого, звичайно усе це є, а основний капітал нашої "Української Столиці" % це творчий потенціал тапрацьовитість трудового колективу) % і ви зрозумієте, щоці сімсот із солідним гаком газет хоч і не "Криворіжсталь",але бажаючих посмакувати цим шматочком народноївласності теж вистачає.До речі, чомусь за рамки закону виведені електроннізасоби масової інформації % районне та обласне радіо,місцеве телебачення. Чи не для того, щоб розділивши журналістську спільноту, із меншими зусиллями здолатиїї спротив, який на тому ж круглому столі відчувавсявельми потужно? Часто приміщення редакцій знаходяться в центрінаселеного пункту, що робить їх особливо привабливимидля самих органів державної влади, які шукаютьприміщення для своїх підрозділів, РАГСів, судів тощо.Активізувалися в Україні банки, яким теж потрібні площіпід нові регіональні та місцеві відділення. І саме їм, а нетрудовому колективу дістануться редакційні кімнати,якщо пропонований Мінюстом проект закону будеухваленоВерховною Радою.Візьмемо за приклад такий спосіб реформування, як"продаж трудовому колективу майна редакції" (ст.2,перший абзац). Схоже, що ті, хто писав цю частинузакону, не розуміють порядок цифр, величини сум, якідоведеться заплатити газетникам за свої газети. Запідрахунками НСЖУ, навіть за балансовою вартістю заприміщення у тому ж середньостатистичному районномуцентрі треба буде сплатити щонайменше тисяч сорокгривень. Звідки узяти ці кошти журналістам? А головне, дебрати кошти на випуск газети? Ми % не Польща, де людиготові платитипо три злотих за примірник газети. У нас іза сьогоднішніх смішних цін наклади районок складають2%4 тисячі примірників. Люди не готові оплачувати хоча бсобівартість примірника не лише через низькуплатоспроможність, а й психологічно % після десятирічкопійчаних цін на різного роду"правди" та "ізвестія", якідрукували ніким не читані багатосторінкові звітипартійних з'їздів, газета усеще не сприймається яквартісний, потрібний товар. "Мала преса" стане на ноги лише разом з економікоюкраїни. Тому НСЖУ пропонує передавати майно трудовимколективам безкоштовно. Ащоб розвіяти побоювання,висловлені представником Держкоммайна, щодорозбазарювання таких "подарунків", то треба в угоді пропередачу обумовлювати зобов'язання випускати саме загальнополітичну газету тощо. А чи не жирно буде віддати такий шмат власностіжурналістам % так можна перекласти на побутову мову щеодну критичну репліку щодо пропозиції передатиредакціям майно газет безкоштовно. А чого ж десятьроків тому нинішні "радєтєлі" не зупинили фактичнобезоплатну (за копійки -50 тисяч купоно-карбованців)"приватизацію" магазинів у центрі Києва та інших міст? Щозараз у цих приміщеннях? Та вже ж не ті продуктовімагазини, які сьогодні київська влада змушенакомпенсувати якимись розставленими по тротуарамбудками.У проекті нового закону фактично усе віддано навідкуп засновникам видання, права ж трудовогоколективу зневажені. Що таке "з урахуванням думкитрудового колективу"? Себто "ми порадилися і я вирішив?" Ось що думає з цього приводу голова Незалежноїмедіа-профспілки України (НМПУ) Сергій Гузь: " Досі ніхто не відповів на наше запитання: скільки ж журналістівзалишиться без роботи? Скільки з них не отримають такдовго зароблюваної пенсії держслужбовця? Скільки потрібно коштів для виплати компенсацій тимпрацівникам ЗМІ, які втратять роботу і звідки ці коштивізьмуться? Ніхто чесно не говорить, у чиїх інтересах цероздержавлення. Хто стоїть за словами "трудовийколектив"? Як буде розподілене майно у випадкубезкоштовної передачі? За рівнем зарплати? Тодінайбільшими акціонерами нового ТОВ стануть головнийредактор та головнийбухгалтер. Чи це справедливо? Чи,може, ця власність буде розподілена порівну? Теж недуже вірно.Ніхто досі не оцінив, скільки ж ЗМІ зникнутьпісля "реформування" і чим буде заповнено спорожнілий інформаційний простір.Чи є вже приклади таких "реформ"?-У Львові новий мер пан Садовийвирішив фактичноліквідувати комунальну газету і створити офіційневидання. Проект рішення вже навіть винесли на сесіюміськради. Добре, що депутати зупинили цей процес істворили комісію, яка має вивчити питання доцільностітаких "реформ". Львівський відділ НМПУ зараз активнобере участь у переговорному процесі, щоб захиститиінтереси колективу газети. Ризиків є багато за будь-якогошляху виходу з цієї ситуації. Перше -це відсутністьвласних коштів. Легко збанкрутувати, і тоді газета так читак опиниться у приватній власності. Тому треба такимчином продати це видання приватному інвестору, щобумови продажу були вигідними працівникам газети, щобїхні інтереси були захищеними. Йдеться про своєрідніінвестиційні зобов'язання. Нормальний колективнийдоговір, м'яка внутрішня реорганізація, вагомікомпенсації для тих, кого доведеться звільнити. Адже чого гріха таїти, багато комунальних ЗМІ потребуютьсуттєвої перебудови їхньої роботи, санації. Адже не усізможуть працювати у ринкових умовах,комусь требапідвищувати кваліфікацію, а комусь і вже йти на пенсію. Таким людям треба давати нормальну, пристойну пенсію. Але держава нічого зрозумілого з цього приводу не каже, лише заявляє, що реформування проводиться в інтересах журналістів. Що профспілки збираються робити у цій ситуації? По перше, чітко заявити, що вони є учасниками переговорного процесу щодо реформування ЗМІ. Тим більше, що така участь визначена законодавством про профспілки та іншими законами. У нас є величезна профспілка працівників культури, до якої і належить більшість журналістів. І ця профспілка повинна сказати своє слово. І частина журналістів є членами нашої організації. Сподіваємося, що з профспілкою працівників культури ми виступимо єдиним фронтом.
Олег ЛИСТОПАД. "Українська столиця". Журналіст України №7 2006 рік. КоментаріДодати коментар |
Маховик роздержавлення друкованих ЗМІ набирає оберти. В його орбіту попадають майже 740 видань, редакції яких висловлюють свої погляди на події в цій царині, на запропоновані проекти. Висловлюють і на сторінках своїх газет, залучаючи до проблеми й читачів. "Українська столиця" теж видала публікацію, присвячену черговому громадському обговоренню законопроекту Мінюсту щодо роздержавлення (про це обговорення "ЖУ" писав у минуло числі). Пропонуємо колегам цю публікацію ( в скороченому вигляді) столичної комунальної газети аби вони були ознайомлені з точкою зору київських колег.