Україна: Дежа вю

Йдеться передусім про проект закону України «Про захист професійної діяльності журналістів» (номер реєстрації 2636, внесений Кабінетом Міністрів 12 червня ц.р., 17.06.08 р. передано на розгляд комітету, ознайомитися з текстом і супровідними документами можна за посиланням: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32789). Цей самий проект закону був зняти з розгляду в парламенті, оскільки ВР V скликання не розглянула його у першому читанні. Текст практично не змінився, за винятком стилістичних правок, виправлення кількох «ляпів» (хоча і не всіх) та деякого зменшення соціальних гарантій журналістам.

Зокрема пропонується звільнення сільських журналістів від плати за користування житлом, опаленням і освітленням обумовити тим, що розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом журналіста за попередні 6 місяців не має перевищувати величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (визначається Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.). Іншою тенденцією є перенесення зі ЗМІ на Фонд соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплат родичам журналістів, загиблих при виконанні службових обов’язків.

Як і в минулорічному варіанті законопроекту журналістом пропонується вважати того, в кого журналістська діяльність є основним джерелом його доходів. Це обмеження нове для України і скоріше за все запозичене з закордонного досвіду.

Знову ж таки в проекті прописується правове регулювання акредитації журналістів (досконаліше, ніж у чинному законодавстві), але чомусь «забувається» про технічних працівників ЗМІ. Позитивною нормою, яка тепер з’явилася в проекті, є зміни до Кримінально-процесуального кодексу 1960 р. стосовно заборони допитувати журналістів у якості свідків – «з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості».

Перспективи законопроекту доволі не ясні. Оскільки відмінності щойновнесеного у ВР варіанту від попереднього незначні, виникає запитання – чому уряд не вносив цей законопроект до парламенту раніше, адже працює він уже пів року? Як на зло, тепер знову проект може залишитися нерозглянутим через потенційні дострокові вибори до Верховної Ради.

Якщо парламент все-таки працюватиме, то з кабмінівським законопроектом можуть об’єднати проект Антона Яценка «Про державно-правові гарантії захисту професійної діяльності журналістів», внесений 15 травня, але базою для єдиного варіанту буде, очевидно, кабмінівський варіант, як більш професійний порівняно з досить «аматорським» варіантом б’ютівця.

13 червня інший представник БЮТу О.Б. Фельдман вніс проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прав журналістів на збір інформації та збереження в таємниці її джерела)» (номер реєстрації 2644, ознайомитися можна за посиланням: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32798). З проектами стосовно захисту професійної діяльності журналістів цей документ перегукується через наявність норми про нерозкриття журналістом даних про особу, яка надала інформацію, якщо така особа не дала на це згоди. Такою нормою пропонується доповнити статтю 23 Закону України «Про інформацію», а також закони України «Про пресу» і «Про телебачення і радіомовлення» в контексті інформації по злочин («окрім випадку коли нерозкриття цих даних створює загрозу спричинення значної шкоди здоров’ю або смерті людини»). Також два останні закони завдяки пану Фельдману можуть бути доповнені нормами про право журналіста «бути присутніми на будь-якому відкритому судовому засіданні та використовувати під час судового розгляду портативні аудіо- та відеотехнічні пристрої».

Тож депутати фракції Юлії Тимошенко випереджають її уряд в подачі медійних законопроектів стосовно правового статусу журналістів. Проект закону від Кабінету Міністрів не можна дітищем тільки цього уряду, оскільки розроблявся він ще і в часи прем’єрства В.Януковича. Хоча кабмінівський законотворчий продукт і можна назвати більш ґрунтовним, але видається цей продукт «на гора» зі швидкістю гусениці. До речі, в європейських країнах найактивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи є саме уряд. Цього разу наш уряд нарешті виконав своє завдання. Залишається чекати, чи буде дієздатним парламент, щоби втілити законодавчі ініціативи в форму закону.

Роман Головенко, ІМІ

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар