|
|||||||||||
Партнери УАВПП |
4 березня 2013
Огляд юридичних консультацій УАВПП за лютий 2013 року.Реклама послуг з нетрадиційної медицини Відповідно до ст.74-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 N 2801-XI, народна медицина (цілительство) – це методи оздоровлення, профілактики, діагностики і лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації. Відповідно до п.1 Наказу Міністерства охорони здоров’я України N 36 від 11.02.98 «Про затвердження Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини», цілителем є особа, яка не має спеціальної медичної освіти, але володіє певним обсягом професійних знань та вмінь в галузі народної та нетрадиційної медицини. Згідно з п.2 Наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини», N 36 від 11.02.98, здійснювати професійну діяльність цілитель має право за умови отримання спеціального дозволу (ліцензії) на медичну діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини у порядку, встановленому наказом МОЗ України від 25.06.93 N 146 "Про надання спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я України на медичну діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.94 за N 2/211. Відповідно до п.12 ст.21 ЗУ «Про рекламу», реклама послуг народної медицини (цілительства) та осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності відповідного спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством), виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, і повинна містити номер, дату видачі зазначеного дозволу та назву органу, який його видав. Нагадуємо, що відповідальність за розміщення забороненої реклами, згідно ст.27 ЗУ «Про рекламу» несе розповсюджувач, тобто – видання, що її розмістило. Реклама біологічно активних добавок (БАДів) Законодавство України не визначає поняття біологічно активних добавок. Однак, ч. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» містить поняття «дієтична добавка» - вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм, для додаткового порівняно із звичайним харчуванням вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров'я людини. П. 9 ст. 21 Закону України «Про рекламу» встановлює, що в рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також у рекламі харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок забороняється посилатися на те, що вони мають лікувальні властивості. Таким чином, при рекламі продукції, що відноситься до БАДів варто уникати прямих тверджень про лікувальні властивості препарату. Разом з тим, закон дозволяє посилання на корисний ефект від складових таких препаратів. Що стосується змісту рекламного макету, то замість слів «лікувати», «видужувати» і аналогічних, доречніше використовувати «сприяє», «підсилює», «допомагає», На відміну від реклами ліків у рекламі БАДів можна використовувати листи подяки від пацієнтів. Допомогти правильно написати рекламний макет може свідоцтво СЕС про реєстрацію харчової добавки у описі свідоцтва зазначається ряд її характеристик 100% яких можна наводити у тексті реклами.
Реклама алкогольної продукції Відповідно до положень Закону України «Про рекламу», розміщення реклами алкогольних виробів можливо лише в спеціалізованих друкованих виданнях. Порядок розміщення реклами алкогольних напоїв в друкованих ЗМІ регулюється ст. 22 Закону України «Про рекламу». Відповідно до ч. 2 даної статті, реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань). Тобто, реклама алкогольної продукції дозволяється лише в спеціалізованих виданнях. Чинне законодавство поки що не містить визначення спеціалізованих видань. Разом з тим, на практиці видавці та органи державної влади керуються роз’ясненням , що надало у своєму листі Міністерство юстиції України. Відповідно до роз’яснення, критеріями віднесення видання до спеціалізованих, у яких дозволяється реклама алкогольних напоїв можуть бути наявність та зазначення у свідоцтві: 1. спеціальної категорії читачів (осіб, які здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв), та/або 2. спеціальної тематичної спрямованості (висвітлення питань виробництва, обігу та споживання алкогольних напоїв). Зазначені характеристики видання встановлюються при його реєстрації чи перереєстрації. Тобто, для того, щоб мати можливість розміщувати таку рекламу, необхідно здійснити перереєстрацію видання та відповідати хоча б одній з наведених вище умов. Порядок перереєстрації встановлений Наказом Міністерства Юстиції від 21.02.2006 N 12/5 Про затвердження Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні. Звертаємо Вашу увагу, що законодавство не встановлює жодних вимог до обсягу відповідних тематичних матеріалів в спеціалізованих виданнях. Реклама кабін для паління Відповідно до тексту ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» № 2899-IV, забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1)у приміщенняхпідприємств,установ та організацій усіх форм власності; 2)у приміщенняхготелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 3)у приміщеннях гуртожитків; 4)в аеропортах та на вокзалах. На думку Юридичного відділу УАВПП, кабіни для куріння відповідають ознакам спеціально відведених місць для куріння. Таким чином, встановлення кабін дозволяється в межах наведених вище приміщень. Законодавство не містить визначення понять спеціально відведених для куріння місць чи кабін для куріння чи технічних умов щодо їх обладнання. Єдині вимоги містяться в Закону України № 2899-IV: 1)сумарна площа відведених місць (кабін) не має перевищувати 10 відсотків загальноїплощі відповідноїспорудичиприміщення (тобто, бути менше за 10%) 2)кабіни мають бути обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, 3)у кабіні має бути розміщена наочна інформація,якаскладається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!" Таким чином, законодавством не передбачені жодні інші технічні умови для кабін для куріння. Розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно дозаконодавства види діяльності або товари, що рекламуються,підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про рекламу»). Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначаються в ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В переліку, визначеному зазначеною статтею, відсутня діяльність щодо виготовлення чи обладнання місць для куріння. Разом з тим, рекомендуємо Вам при підписанні договору про надання рекламних послуг зазначити, що рекламодавець зобов’язується надати розповсюджувачу реклами документи дозвільного характеру на провадження його діяльності. А також, що рекламодавець несе відповідальність за ненадання розповсюджувачу реклами копій спеціальних дозволів та ліцензій на провадження його діяльності. Нагадуємо, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про рекламу», розповсюджувачі реклами несуть відповідальність лише за порушення правил розповсюдження та розміщення реклами, а за зміст реклами несе відповідальність рекламодавець. Зміна видів економічної діяльності. Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №113 від 7 лютого 2013 року, було відновлено чинність національного класифікатора України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД) на період до 31 грудня 2013 року. Це означає, що підприємці, які не встигли здійснити заміну старих КВЕДів до кінця 2012 року, мають змогу внести відповідні зміни впродовж 2013 р. Раніше, як відомо, кінцевим терміном визначалось 31 грудня 2012 р. Для заміни КВЕД необхідно подати до державних реєстраторів реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (форму-4) і довіреність, виписану на ім’я особи, що буде подавати документи.
Визначення відмінностей між видавництвом та видавничою організацією Видавництво та видавнича організація – суб’єкти видавничої діяльності. Відмінність в них полягає в тому, що у видавництва така діяльність є основною, тобто воно використовує для неї найбільший обсяг активів і отримує від неї найбільший прибуток (у порівнянні з іншими видами діяльності, якщо вони є), а у видавничої організації видавнича діяльність не є основною, а одною з кількох, які організація здійснює. Тобто, підприємець (наприклад ТОВ) все одно буде вважатись видавничою організацією, навіть якщо поряд з видавничою діяльністю займається іншими видами діяльності. Питання видавничої діяльності регулюється Законом України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97-ВР. Стаття 1 Закону визначає основні поняття, що використовуються в даній сфері, зокрема: • видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; • видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; • видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції Таким чином, видавництва та видавничі організації є суб’єктами, які здійснюють видавничу діяльність. Критерієм, що відрізняє цих суб’єктів є місце, яке видавнича справа займає в їх діяльності. В роботі видавництва видавнича справа є основною (що, в той же час не забороняє їй мати і інші, другорядні види економічної діяльності). У видавничої організації така діяльність не є основною. Основний вид діяльності обирається при реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця) чи внесення змін до відомостей про юридичну особу. Зокрема, при реєстрації засновник вказує в реєстраційній картці коди видів економічної діяльності (КВЕД), що відповідають тій діяльності, яку він планує здійснювати. Перший у списку наведених КВЕДів автоматично вважається основним (втім, його можна змінити в будь-який час). Втім, варто розуміти, що поняття основного виду діяльності є дуже умовним і визначається не лише на підставі інформації, розміщеної в реєстраційній картці, але й на основі реальної активності підприємства, наприклад обсягу доходів від кожного конкретного виду діяльності. Зауважимо, що цей поділ є формальним і має статистичне призначення і не створює обов’язку для підприємства здійснювати відповідну діяльність і не спричинює жодних правових наслідків. Окремо звертаємо Вашу увагу, що суб’єкт господарювання не обмежується в кількості видів економічної діяльності. Так, відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про видавничу справу», якої видавничими організаціями вважаються ті суб’єкти господарювання, які здійснюють кілька видів економічної діяльності, в тому числі і видавничу.
УАВПП.
КоментаріДодати коментар |
Протягом січня-лютого 2013 року Юридичний відділ УАВПП надав 32 консультації на запити, що надійшли до нашої Гарячої лінії. Найбіьш популярними були питання поавязані з особливостями розміщення реклами у пресі.