Бібліотека медіа-права

Навіщо законопроект №2644 Олександра Фельдмана пропонує внести норми, вже наявні в законодавстві України?

Про те, як створювався Порядок та, як здійснювати громадську експертизу, розповідають автори Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.

Чи має право орган влади відмовляти у задоволенні інформаційного запиту на підставі того, що дані опубліковані деінде?

В попередній статті «Неоднозначне враження», присвяченій судовій практиці по справах про спростування інформації, ми звернули увагу читачів на суперечливість практики вирішення спорів щодо інформації, викладеної в заявах, скаргах та інших документах, звертаючись із якими громадяни намагаються захистити свої права. На даній проблемі необхідно зупинитися детальніше, зважаючи на її масштаби.

Інтерв’ю як журналістський жанр передбачає запитання журналіста та відповіді особи – це загальновідомо і зрозуміло. Але з правової точки зору термін «інтерв’ю» викликає плутанину. За жанром це може бути інтерв’ю‚ а за правовим регулюванням це буде інформаційний запит. То ж яким чином повинні узгоджуватись такі матеріали перед публікацією?

Наполегливість з боку держави у залякуванні журналіста відповідальністю за порушення «таємниці слідства» (зокрема у резонансній історії з допитом Сергія Лещенка) змушують вдатися до аналізу – що саме, згідно з чинним законодавством України, є такою таємницею і які негаразди можуть впасти на голову особи, яка її порушила.

Важливе місце в інстуційному механізмі прав та свобод людини і громадянина займає омбудсман. Сьогодні ідея заснування інституту уповноваженого з прав людини знайшла своє втілення вже у понад 120 країнах світу. Однак, особливо актуальним незалежний контроль, в зв’язку з систематичним порушення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування, є для України.

Обов’язок органів влади оприлюднювати офіційну інформацію – що, кому і як. А як щодо іншої інформації органів влади? Чи існує позитивний обов’язок оприлюднювати інформацію? Це питання цікаве для журналістів, бо якщо існує обов’язок, то можна щонайменше вимагати його виконувати… чи бодай «голосно говорити» про його невиконання…

Медіа-підприємство має право створити власний «Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю».

Правда, як кажуть, у кожного своя. Але відверта неправда, або, як каже дехто, брехня – завжди однакова. Ми ж із вами люди освічені, тому будемо говорити про відповідність певних відомостей реальним фактам, подіям і явищам, тобто про достовірність або недостовірність інформації.

Свобода слова не є абсолютною. Авторитет правосуддя та право особи на справедливий судовий розгляд є тими факторами, через які свобода слова може бути правомірно обмеженою. На це вказують як міжнародні акти, так і українське законодавство.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” відкритість судових рішень забезпечується такими способами: 1. Проголошенням судового рішення в залі судового засідання; 2. Забезпеченням доступу до матеріалів справи та наданням копії рішення; 3. Оприлюдненням судових рішень у мережі Інтернет; 4. Публікацією текстів судових рішень у друкованих виданнях.

регламентується чинним матеріальним та процесуальним законодавством: Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та Кримінально-процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Як правильно скласти й подати інформаційний запит до державного органу, які можуть бути підстави для відмови.

Що повинен знати журналіст про інформаційний запит і як повинен діяти у випадку, коли він ігнорується тим, кому надісланий?

В Україні на законодавчому рівні встановлено загальні державні гарантії одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначено статус учасників інформаційних відноси.

У житті кожного трапляються випадки, коли необхідно отримати інформацію будь-якими засобами у найкоротший термін (як кажуть юристи і управлінці, «на вчора»). У подібних ситуаціях ми не звертаємо увагу на правові підстави та процедури отримання певних відомостей, головне – вчасно мати повну і достовірну інформацію, яка має для нас інтерес. Однак, коли хвиля поспіху проходить і наступає штиль спокійної рутинної роботи, виникає питання: а чи повинні ми платити за інформацію, чи доцільно це і правомірно відповідно до чинного законодавства України? Саме про це поговоримо у даній статті.