Підписка на новини УАВПП

 
Реєстрація
Забули пароль?

Партнери УАВПП

Посольство США Представництво Програми розвитку ООН в Україні Coca-Cola


4 січня 2010

Відділ новин: де вмирають альтернативні типи технологічного процесу

Facebook Twitter LiveJournal

Мартін Лангевельд створив чудовий опис для перебудови технологічного процесу у відділах новин з метою створення багатіших, більш контекстуальних сайтів новин.

 

Чому робота репортера повинна вимірюватися кількістю статей, чи то дві статті про суди та поліцію на день, чи то один на тиждень глибокий шедевр журналістського розслідування? У разі застосування каскадної моделі управління контентом, кожен репортер слідкує за цілим портфелем питань, тем, тенденцій, судових процесів, персоналій, компаній, органів державної влади, міст, вулиць, будівель, неприбуткових організацій – і щоденна робота може складатися із завершення основної статті за результатами журналістського розслідування щодо якогось з вищезазначених питань, у той самий час розміщення повідомлень у блогах щодо розвитку ситуацій за десятками тем і додавання нових записів до Вікіпедії по інших темах.

 

 

Якщо Ви працюєте редактором газети, я знаю, що Вам дійсно важко уявити собі цей технологічний процес на практиці. Вся Ваша робота структурована навколо визначених продуктів (статей, сторінок та розділів газети), а не таких речей як «каскадна робота», про яку настирливо не припиняємо торочити ми з Мартіном. Я підозрюю, що такі технологічні процеси, як цей, не починають застосовуватися у відділах новин через те, що робота редакторів зміниться так само докорінно, як і робота репортерів. Замість витрачання більшого часу на планування сторінок та розділів, створення бюджетів інформаційних матеріалів та реклами і підготовки макетів до друку, редактори розділів тоді матимуть зробити докорінний поворот та перейти до синтезу найкращих репортерських матеріалів у друкованому варіанті газети. Це майже зовсім інша робота, яка вимагає абсолютно інших навичок.

 

Серед іншого, я почав цінувати в редакторах розділів газет бачення продукту, який вони створюють. Вони день за днем несуть відповідальність за розробку сторінки або розділу, що відповідає смакам різних аудиторій, які частково збігаються. Це означає завчасне планування: Ви знаєте, який комплект статей і малюнків ви маєте на сьогодні, які будуть завершені на понеділок наступного тижня і підуть у друк у вівторок, і в той самий час ви досить гнучкі, щоб вміщати новини, які можуть виникнути, коли сторінки збираються докупи. Тим часом, ви переглядаєте статті, що призначені до друку на завтра або післязавтра, одним оком дивлячись на велику статтю, що вийде у неділю, і над якою ваш репортер працює вже три тижні, і тасуєте рекламні матеріали з одного розділу до іншого та в Інтернет-випуск. У будь-яку мить редактор сторінки А1 може прийти до вас і сказати, що центральна стаття недільного випуску пересувається на обкладинку п’ятничного випуску, тому ви маєте швидко поміркувати як врятувати першу сторінку випуску вихідного дня від посередності. Єдині ваші інструменти управління цим – серйозні та швидкі репортери, якими ви керуєте.

 

Технологічний процес Мартіна, який мені подобається, збурює ламкий хаос редакторського життя. Коли люди хочуть, аби ми розповіли, що таке бути орієнтованим на Інтернет-видання, ми розповідаємо цим редакторам, що їхньою новою прерогативою буде просіювання безмежного звалища репортерських примх на предмет шматочків аналітичних ідей та цікавого матеріалу, з яких вони після переробки можуть зліпити сторінки. У той самий час, ви знаєте, що ця сторінка та рекламні оголошення на ній і є тією масою, за рахунок якої репортери отримують платню, якщо вже на те пішло. Якби за цих умов я був редактором друкованого випуску, я б, можливо, енергійно закивав головою, коли б мій відповідальний секретар редакції віддав мені наказ, а потім зробив все, що зможе, щоб залишити мій цінний технологічний процес точнісінько таким, як він є.

 

Кілька років тому у редакції «Атланта-Джорнел-Констітьюшн» відбулася реорганізація, що мала за мету наближення процесу роботи наскільки можливо до технологічного процесу Мартіна. Редакція була переформована і поділена на чотири відділи: новини та інформація, підприємство, друкований випуск та електронна версія. Два перших відділи – відповідали за зміст, тобто пошук інформації та створення гарних статей і передавали їх до двох останніх відділів, орієнтованих на випуск продукції та задоволення аудиторії. Відділ новин та інформації, як ми думали, матиме незначний ухил до електронного випуску, в той час як відділ підприємства – до друкованого.

 

Я точно не впевнений наскільки добре це працює, проте ця форма організації була сміливою та розроблена з уявою. Коли я думаю про технологічний процес друкованої редакції, на мене справляє враження наскільки він відрізняється від ідеалу, що уявляв собі Мартін. Варто завчасно усвідомлювати глибину розриву між цими двома різними формами ЗМІ.

 

Оригінал: Newsless.org

Переклад: «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» - веб-партнер УАВПП для Redactor.in.ua




Коментарі

Додати коментар