Підписка на новини УАВПП

 
Реєстрація
Забули пароль?

Партнери УАВПП

Посольство США Представництво Програми розвитку ООН в Україні Coca-Cola


11 грудня 2008

Журналістське розслідування: технології українського виробництва

Facebook Twitter LiveJournal

Ми задумали цей матеріал як відповідь на величезну кількість запитань редакторів про те, як, власне, можна і треба вести журналістські розслідування в Україні. І якою є суто українська специфіка розслідувальницької діяльності.

 

Звісно, крім питань стратегічного характеру, які вже обговорювались і на он-лайн дискусіях, і під час візитів до редакцій, і в інших публікаціях, є суто технологічні питання. Отже, ми вирішили поговорити на цю тему з людиною, яка не просто має практичний досвід виконання такої роботи, а й спеціалізується на журналістських розслідуваннях.

 

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» провело вже 6 розслідувань, результати яких надруковані у 27 газетах .Загальна кількість публікацій, що вийшли друком за цей невеликий час, становить не менше 120. З відгуків редакторів видань, які опублікували ці матеріали, можна стверджувати, що робота виконана якісно – бо редактори дякують за те, що тираж зростає.

 

Отже, досвід, який є результатом реальної праці, а не «голою теорією», вартий того, щоб його вивчити.

З Єгором Соболєвим, засновником та координатором Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», спілкується шеф-редактор «Редакторського Порталу», генеральний директор Української Асоціації Видавців Періодичної Преси Олексій Погорелов.

 

Редакторський Портал: Єгоре, якою є та «суто українська специфіка» проведення журналістських розслідувань, про яку так часто питають редактори?

Єгор Соболєв: Мені здається, техніка їх проведення однакова для всіх країн. Що відрізняється – це напрямки. Що розслідувати і чому це, а не інше – ось зараз головне запитання для нас. Що в Україні сьогодні потребує найбільшої уваги і відкритості?

 

Р.П.: Чи можна казати, що в Україні проводити розслідування – одне задоволення? І тем багато, і інформація, здебільшого, не дуже ретельно «захована»…

Є.С.: Це точноJ. У нас не Норвегія, де є проблеми з інформаційними приводами. І не Білорусь, де купа перешкод у доступі до інформації.

 

Р.П.: Що саме чи хто саме є «слабкою ланкою» в проведенні ЖР в Україні сьогодні?

Є.С.: Я боюся – брак вмінь у журналістів. Такі як Сергій Лещенко з «Української правди» або Лариса Артеменко з «Кременчуцького телеграфу» - найбільший дефіцит.

 

Р.П.: Що саме чи хто саме є ключовим фактором успіху розслідувальницької діяльності? І в чому полягає цей успіх, головним чином?

Є.С.: Це справжня журналістика. Я сам починав з новин, і дуже добре знаю, що можна точно викласти точку зору і влади, і опозиції, і нейтральної сторони, і це буде три брехні і нуль користі для аудиторії. А розслідування спрямовані на факти, а не думки, і у цьому їхня сила. Непереможна.

 

Р.П.: Як «Свідомо» долає, скажімо так, небажання чиновників надавати затребувану інформацію швидко і в повному обсязі?

Є.С.: Як каже один з членів бюро: обман, шантаж, ліжкоJ. Жартую! Шукаємо чиновників, яким вигідно оприлюднення потрібної інформації.

 

Р.П.: Як і чим журналісти «Свідомо» мотивують себе братися за наступне розслідування, коли на попередні немає жодної реакції з боку влади? Що саме мотивує вас виконувати цю нелегку роботу?

Є.С.: А ми працюємо не для влади, а для читачів. І наша мета – не домогтися звільнень або покарань посадовців, а дати виборцям можливість зрозуміти, що і як треба змінити, щоб ми не мали таких посадовців, такі правоохоронні органи і таке правосуддя. Тому ми концентруємося більше на тенденціях, ніж на випадках. І на проблемах, а не злочинах.

 

Р.П.: Чи є у вас спеціальна база даних, база інформації, інший масив інформації, необхідної для того, щоб проводити певні перевірки, порівняння та аналіз «вдома» - перед тим, як йти «у поле»? Як ви вирішуєте це питання?

Є.С.: Створюємо. Власне, це один з мотивів зробити бюро – мати місце, де цінна інформація збирається і накопичується.

 

Р.П.: Де ви шукаєте теми для розслідувань?

 

Є.С.: Підказують читачі. І самі годинами сперечаємося, що зараз найважливіше.

 

Р.П.: Чи готові редакції публікувати «великі» матеріали чи «довгі серії» як результати розслідувань? Чим вони мотивують це?

Є.С.: Газети мають дуже індивідуальну політику. Але усі прагнуть давати якісні матеріали. У тому числі довгі. Зрідка – дуже довгіJ. Хоча за 10 тисяч знаків ми намагаємося не виходити. Бо це вже ризик втратити читача.

 

Р.П.: Як ви забезпечуєте захист: людям, якості матеріалів, редакціям, які друкують ваші матеріали?

Є.С.: Юридичний захист здійснює юрист ІМІ Роман Головенко – молода, але дуже кваліфікована і глибоко відповідальна людина. А щодо фізичного захисту – ділимося чутливою інформацією, щоб не бути одноосібним носієм. Одного разу Матвій Нікітін ходив з Олександром Акименко на інтерв’ю – щоб його там не з’їлиJ. А у Матвія за плечима Академія МВС – ним подавляться.

Ще обмінялися контактами рідних – про всяк випадок. Хочу попередити – будь які протиправні дії проти членів бюро «Свідомо» викличуть дуже серйозну реакцію.

 

Р.П.: Як редактору вирішити: у яких випадках варто виконувати розслідування силами редакції, а у яких – друкувати розслідування, виконане Бюро журналістських розслідувань «Свідомо»?

Є.С.: Ми маємо чітку спеціалізацію – національні проблеми. Те, що легше зробити з Києва. Відповідно, усі місцеві проблеми та зловживання набагато краще розслідувати виданням, що на місці працюють.

 

Р.П.: Як ти вважаєш, чи є в Україні місце двом, трьом Бюро журналістських розслідувань?

Є.С.: Ні, лише для «Свідомо»J. Насправді, конкуренція – це завжди добре. А ми і так не самі. Наприклад, є бюро у Рівному. З дуже хорошим журналістом на чолі – Володимиром Торбичем.

 

Р.П.: Що робити з матеріалами, які сьогодні друкуються в рубриці «Журналістське розслідування», а по суті розслідуванням не є?

Є.С.: Якщо це хороші матеріали, хіба це так вже важливо - як вони рубриковані? Просто зараз це модне слово.

 

Р.П.: Окреме питання – про замовні журналістські розслідування. Як редактору вирішити: в якому випадку гроші брати варто, а в якому – не варто?

Є.С.: Я у цьому питанні яструб. Навіщо брехати читачам і бруднитися самому? І з бізнес-точки зору це хибний шлях.

 

Р.П.: Де брати журналістів, які можуть виконувати роботу розслідувальника? І де бюро «Свідомо» знайшло професіоналів, здатних та згодних виконувати цю важку роботу?

Є.С.: Я не думаю, що ми такі вже професіонали. Ми прагнемо ними стати. Готові вчитися в інших, так само як і допомагати іншим вчитися в нас. Вчитися – це єдиний шлях. І тоді українці узурпують Пулітцера.

 

Р.П.: Як ви підвищуєте кваліфікацію співробітників бюро? Як часто це треба робити, і де можна навчати людей вести розслідування?

Є.С.: Поки ми вчимося у роботі, тобто на власних помилках. Не найлегший шлях, погоджуюся. Але ми сказали один одному на старті – почнімо виробляти. А потім вже – семінари, закордонні поїздки, дівчатаJ. Хоча ні – ми відправляли наймолодшого з нас – Олександра Акименка – на семінар до Олега Хоменка. І Сашко повернувся задоволеним. Семінари Олега я усім рекомендую. Але упевнений, що він сам на них каже: «Найкращий вчитель – це робота».

Інформація: http://redactor.uapp.org 




Коментарі

Додати коментар