Усі, хто стежить за новинами, напевно, знає, що до проведення в Україні чемпіонату з футболу 2012 року співробітникам органів внутрішніх справ наказали освоїти мову міжнародного спілкування – англійську. Ми б, звісно, радили замість «живих» вказівників розставити по містах і трасах англомовні таблички та апарати – «помічники туриста», але «органам», звісно, видніше. Згідно із відомим афоризмом «скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», багато хто з українських правоохоронців, вивчивши англійську, нарешті стане людиною.

 

Чому так різко? Тому. Тому що українському правоохоронцеві нічого не варто накинутись на журналіста, який намагається його сфотографувати, і доправити останнього – аби права не качав – до відділка, де на нього складуть протокол, а то й закриють на кілька діб «для з’ясування особи», якщо не вдасться оперативно викликати когось впливового на допомогу. І мало того, що міліціонеру за це, скоріш за все, нічого не буде. Його ще й підтримають колеги, а також цивільні – такі завжди знаходяться – ненависники «клятих журналюг», які скрізь пхають свої носи, винюхують, фотографують. А нема чого фотографувати. Знайте своє місце.

 

Ні, треба сказати, що лякане вже начальство столичної міліції швидко зорієнтувалось: було призначене службове розслідування, а міліціонери, які затримували Миколу Тимченка і Наталію Сліпчук, тимчасово відсторонені. Запрошення до суду для журналістів швиденько скасували, протоколи оголосили помілковими. «Не в обиду, ребята», як каже в таких випадках сучасна шпана.

 

«Щойно про цей конфлікт дізнався начальник київської міліції Віталій Ярема, він призначив службову перевірку правомірності дій працівників міліції. Незважаючи на те, що була неділя, і є, в принципі, 10 днів на це, були викликані працівники управління кадрів, інспекції з особового складу, ми зробили повідомлення на сайт, що така перевірка призначена, а учасників інциденту відсторонили від виконання службових обов’язків, - розповів «ТК» начальник Центру зв’язків із громадськістю київської міліції Володимир Поліщук. - Службовою перевіркою встановлено, що старший уповноважений карного розшуку Печерського райуправління капітан міліції, та дільничний інспектор, капітан міліції, під час несення служби по охороні громадського порядку безпідставно затримали та доставили в райуправління громадян Сліпчук та Тимченка. За вчинення дисциплінарного проступку їх попереджено про неповну посадову відповідність кожного. Двом заступникам начальника райуправління, які не проконтролювали роботу підлеглих, оголошено суворі догани. Начальнику  райуправління, незважаючи, що він у той день був вихідний, оголошено догану. Протоколи на підставі статті 247 ч 1 КОАП відносно Сліпчук та Тимченка вирішено списати та вважати такими що складені помилково.  

 

Сьогодні на оперативній нараді Віталій Ярема розповідав начальникам управлінь про цей випадок і зазначив, що він погіршує імідж столичного правоохоронця. Капітан міліції, який у цьому званні з 2003 року, не має розуміння законів щодо діяльності журналістів».  

 

Отже, цього разу незаконна й варварська поведінка не минулась міліціонерам безкарно. Але, видається, лише завдяки резонансу, який став можливим завдяки небайдужості колег Миколи та Наталії, та насущній потребі найвищого керівництва МВС хоч якось піаритись, доводячи свою відмінність від попередників (насправді нічим не гірших і не кращих, якщо говорити про «дружбу» міліції з журналістами). Одне неясно: чи зрозуміли двоє капітанів міліції, за що їх покарано? Чи затямлять вони, що не лише журналіст, але й будь-який громадянин має право у громадських місцях фотографувати будь-кого, незважаючи на те, «оперативник» це чи ні? Чи донесуть цей факт до інших співробітників міліції?

 

Свою вимогу не фотографувати його і стерти фото капітан Анохін, за словами журналістів, мотивував тим, що він «є оперативником» (себто міліціонером, який за службовими обов’язками мусить конспіруватись). «Які оперативники у формі? – обурюється адвокат Тетяна Монтян. – Та ще й у громадському місці! Якщо ти опер, ходи обережно, щоб тебе не помітили. А якщо вже додумався з'явитись у формі на людях, і тебе сфотографували – не подавай ніяких знаків, і тоді твоє фото витруть у редакції самі, бо кому ти до біса потрібен…?».

 

«Телекритика» поцікавилась у журналістів, чи отримували вони якийсь «фідбек» (не кажучи вже про вибачення!) від міліції. «Я від вас дізнаюся про таке рішення (покарання винних міліціонерів, - «ТК»), але думаю, що воно цілком вірно, тому що вини за мною жодної немає», -  сказала Наталія Сліпчук. «Мені про це поки що нічого не відомо», - сказав Микола Тимченко. За його словами, вранці 23 червня він, як йому й було сказано в суботу, прийшов до міліції і збирався їхати звідти до суду, але, прочекавши годину безрезультатно, пішов. У райвідділі йому сказали, що справа «не у них». Отже, як бачимо, принести вибачення постраждалим журналістам у міліції духу забракло.

 

Говорити про цей випадок як про поодинокий не можна. Насправді кожен фоторепортер може розповісти десятки подібних історій із власної практики та практики своїх колег. Ось, наприклад, практично ідентичний випадок із журналістами «Газеты по-харьковски» Юрієм Зінченком і Андрієм Печенезьким. Вони навіть не мали наміру фотографувати міліціонерів – патрульна машина випадково потрапила у кадр. Ось як розповідають харків'яни про сеанс «контакту цивілізацій»:

 

 

Чи церемонились би так само з фотографами-аматорами, в яких не знайшлося б у кишені журналістського посвідчення? Запитання риторичне…

 

«Схоже, в нас це дійсно типова ситуація, - каже Анна Андрієвська, фотокореспондент «Української правди» (до речі, автор цього колоритного фото). - Схоже, у нас це дійсно типова ситуація. Особисто я не раз чула на свою адресу і ввічливі прохання не знімати, і грубі накази прибрати камеру і видалити фото. Але зазвичай нагадування про мої журналістські права, демонстрація посвідчення і в крайньому разі цитування статті 171 КК очевидно відбивало бажання вимагати не знімати.

 

 

 

До речі, один колега припустив, що правоохоронці знають закон гірше за тих, кого вони «охороняють», але ж незнання закону не звільняє від відповідальності :)».

 

Коли на «Євро-2012» - якщо право на його проведення, звісно, в нас не заберуть, - з’їдуться тисячі журналістів з усього світу, вони будуть приємно потішені, почувши від українських полісменів не «Ей, ти, {CENSORED}, якого {CENSORED} ти мене, {CENSORED}, фотографуєш…», а все-таки «хей ю мазафака…». І, не сумніваємось, рознесуть по всьому світі благу звістку про «чемність», «вихованість» і «високу правосвідомість» нашої поліції. Чи, може, хамство і беззаконня – тільки для своїх, українських журналістів?