 |
|
- Про асоціацію
- Членство в Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ)
- Новини ринку преси
- Юридичний сервіс
- Професійна освіта від УАМБ
- Календар подій
- Блоги
- Медіакарта
Партнери УАВПП
Свобода слова проти інформаційної безпеки? Ключові цитати з заходу «UkraineWorld» на Київському безпековому форумі 2019
Сьогодні, коли демократію часто атакують з допомогою її власних засобів і, використовуючи її прогалини, постала нова проблема з захистом свободи слова. 12 квітня «Інтерньюз-Україна» та «UkraineWorld» провели спеціальну дискусію на 12-му Київському безпековому форумі (щорічна акція фонду «Відкрий Україну»).
На початку Володимир Єрмоленко, модератор заходу, головний редактор «UkraineWorld» і директор з європейських проектів «Інтерньюз-Україна», сказав:
«Свобода слова та свобода інформації — ключова цінність демократичних суспільств. Замах на ці свободи завжди є першою ознакою того, що демократія під загрозою.
Проте сьогодні демократії наражаються на іншу небезпеку: зловживання і спотворення свободи інформації, коли інформація перетворюється на зброю в інформаційних війнах.
Авторитарні опоненти західних демократій використовують створені свободою слова можливості, щоб обернути демократію проти неї самої. Коли демократії в небезпеці, то повинні захищати себе і свободи, на які вони спираються. Тому треба розглядати інформацію не тільки з погляду свободи, але також і з погляду безпеки.
Як досягти цього тонкого балансу між свободою та безпекою в інформаційному полі? Як не стати жертвою двох протилежних загроз: безборонності та нового авторитаризму?»
Ось ключові цитати українських і закордонних експертів щодо балансу між свободою слова та інформаційною безпекою.
ЗЛОВЖИВАННЯ СВОБОДОЮ СЛОВА
Євген Федченко, співзасновник і головний редактор сайту StopFake:
«Росія, яка воєнізувала свої засоби масової інформації для ворожих впливів в Україні й деінде, не обмежена ні свободою слова, ні законом, ні браком ресурсів. Коли їх ловлять на гарячому, вони посилаються на свободу слова. Це створює дуже небезпечний прецедент, оскільки він обмежує можливість й волю, щоб визнати проблему, відповісти на неї і знайти найкращі способи для її розв'язання».
Максим Еріставі, науковий співробітник, Atlantic Council:
«Ми маємо багато чого повчитися одні в одних. Україна є полігоном для першого випробовування багатьох дезінформаційних тактик, які були тут перевірені, відкалібровані та розгорнуті на міжнародному рівні. Важливо й далі вивчати конкретні приклади, оскільки дезінформаційне поле сьогодні -- це середовище в розвитку, на кшталт стартапу, де немає ні золотого правила, ні формули, як поширювати чи створювати дезінформацію».
Олександра Цехановська, експерт, Український кризовий медіа-центр:
«Один з головних принципів дезінформації полягає в тому, що вона повинна спиратися не тільки на брехню, і саме це робить її небезпечною. Ви можете взяти дрібницю, роздути її до неймовірних розмірів, потім перекрутити історію і додати стільки брехні, скільки треба, щоб зробити її вірогідною. Ось чому дезінформація процвітає в українському суспільстві, в західних суспільствах, і, безумовно, в Росії».
Ґідріус Сакалаускас, *Експерт, Res Publica — Civic Resilience Center, Литва:**
«Доволі легко протидіяти кремлівській пропаганді, коли вона прямо нападає на литовців. Але російська пропаганда й дезінформація стають дедалі винахідливішими».
Віталій Мороз, керівник програм нових медіа, «Інтерньюз-Україна»
«Набагато складніше дати собі раду з правами людини в інтернеті. Ми повинні приділяти більше уваги ролі технологій і тому, як їх можуть використати проти демократії».
](https://ukraineworld.org/storage/app/media/Kyiv%20Security%20Forum/IMG_8854.jpg)
РОСІЙСЬКИЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКІ ВИБОРИ
Федченко:
«Явище робиться більш гібридним. Деякі українські ЗМІ стали лунокамерами для російської дезінформації, усіх тих сюжетів, які Росія постачає протягом останніх 5 років. Це, в основному, й задало тон для цих українських виборів. Вони повторювали, що «Україна не працює», «все погіршується», «корупція зростає», «економіка падає», саме це й пролізло в українські ЗМІ.
Проблема з цією лунокамерою полягає в тому, що гібридність почала розходитися в обох напрямках. Відтак дезінформація і приходить з Росії, як ворожий вплив, і породжується всередині України. Вона свідомо чи мимоволі, за гроші чи безплатно множиться і посилюється. І вона розходиться в усіх напрямках, і дуже й дуже заплутує людей.
Російська дезінформація забезпечувала теми для розмови протягом, принаймні, останніх 5 років. Вони вже стали частиною національного дискурсу і їх просто підхопили в останній момент перед виборами.
Висвітлення українських виборів часто дуже упереджене. Не тільки через російську дезінформацію, але й через західних журналістів. Їхній підхід дуже вибірковий».
Цехановська:
«Більшість російських сюжетів були націлені на повну дискредитацію українського виборчого процесу та виборчої системи в Україні. Так, щоб хоч хто виграв, вони могли б сказати, що це не має значення, бо вибори, мовляв, були нечесні. Російські ЗМІ також говорили про українські вибори, як про такі, що проводяться під прицілом».
Мороз:
«Інформаційна безпека України доволі вразлива. Українські вибори показують, що інфотейнмент відіграє набагато важливішу роль, ніж раціональні дебати, оскільки реальність для багатьох користувачів недостатньо яскрава. А якщо ви виходите в інтернет, то бачите набагато яскравішу картинку».
Еріставі:
«Ми не можемо нарікати на виборців. У випадку України корупція чи брак реформ змушує людей обурюватися або приймати таку реальність.
Є велика різниця між емоційним голосуванням і емоційним голосуванням, вмотивованим справжньою чеснотою. Українці мають перевагу, як найбільш єврооптимістична країна в Європі, як країна, де громадяни жертвують своїм життям за європейські ідеали. Я думаю, що це і є чеснота».
ВІДПОВІДЬ НА ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАГРОЗИ
Мороз:
«Алгоритми соціальних медіа не сприяють демократії. Вони набагато сприятливіші для тих, хто здатен зламати вибори і зловживати інформацією. Велика проблема — як об'єднати всі три зацікавлені сторони — технологічні компанії, громадянське суспільство та уряд — та працювати над новими правилами інформаційної безпеки.
В Україні є ЗМІ, які не надто відверті щодо джерел свого фінансування, й «Інтерньюз-Україна» наполягає на більшій прозорості фінансування ЗМІ. Принцип «стеж за грошима» дуже важливий.
Саморегулювання (лише технологічними платформами) може порушувати права користувачів. Це означає, що громадянське суспільство повинно виступати за співрегулювання, де голос громадянського суспільства буде почутий командами соціальних мереж в обговоренні загальних правил, і що припустимо, а що — ні.
Інший бік соціальних медіа — розуміння їхньої раціональної складової частини. Йдеться про те, що коли ми робимо щось емоційно, то можемо порушувати деякі закони або зачіпати чиїсь інтереси, образити когось тощо. Кожен користувач має відповідальність, яку треба чітко сформулювати. Результати виборів — це відповідальність виборців. Так працює демократія».
Еріставі:
Багато урядів, суспільств і демократій не мають належної інфраструктури для реагування на подібну дезінформаційну тактику і на створення системи оповіщення.
Жодна політика регулювання не повинна ґрунтуватися на дезінформації або неправдивій інформації. Саме тому ми заохочуємо до створення в уряді інфраструктури, яка б аналізувала і регулярно спростовувала дезінформацію. Далі, треба зрозуміти й обліковувати мережі, які виробляють або розвивають небезпечну тактику дезінформації. Це треба робити спільно з громадянським суспільством. Усвідомлення суспільних незадоволень, їх облік та реагування на них також є довгостроковою тактикою».
Сакалаускас:
«Литовці єдині в боротьбі з кремлівською пропагандою. Одним з прикладів є громадянська ініціатива, що називається «ельфи» проти «тролів». Тролів треба викривати й відповідати їм безпосередньо. Я не маю прямих доказів того, що їм платить Росія, але немає сумнівів у тому, що вона їх координує. Є також хороший військовий Stratcom і тісна співпраця між громадянським суспільством і державними органами.
Найбільшою проблемою є «гівняні» комунікації. За останні п'ять років в Україні сталася тисяча прекрасних речей, але про них недостатньо сповіщали. Якщо читати новини, то це тільки корупція, корупція, корупція. Треба більше позитивних новин.
Завдяки соціальним медіа журналісти не мають монополії на правду. Я вірю в силу громадянського суспільства. Громадські активісти можуть впливати на ситуацію, сперечатися з журналістами, якщо ті роблять негативні речі. Звичайно, погані новини краще продаються. Але чому б не посперечатися з ними».
Цехановська:
«Наш єдиний захист — медіаграмотність. Вона вимагає від кожного громадянина великої кількості особистих зусиль, часу та ресурсів. Особливо психологічних ресурсів, щоб зрозуміти, хто з журналістів відповідальний і вартий довіри, зрозуміти основні принципи виявлення фальшивих новин. Тому неправильно й небезпечно з боку урядів і громадянського суспільства залишати людей наодинці з цією проблемою, змушувати самим давати собі раду. Тому ми повинні сприяти медіаграмотності».
Федченко:
«Ми йдемо слідом за Фінляндією, Швецією, Францією та деякими іншими країнам, які вже доволі давно роблять це [медіа грамотність]. Тому нам треба використовувати їхні методи й намагатися допомогти людям орієнтуватися. Це стосується не тільки дітей, треба допомагати також дорослим, а часто й журналістам, політикам та всім іншим зацікавленим сторонам.
У журналістів стає дедалі менше часу для перевірки фактів і проведення досліджень. Остаточна відповідь полягає в тому, щоб підвищити обізнаність про ці проблеми, надати користувачам можливість перевірки фактів, а також базового розуміння всього. Вони дійсно повинні більше робити самостійно.
Ті, хто стверджують, що ніякого російського впливу на українські вибори немає, що це лише шум і хаос, які виробляються всередині країни, ведуть нас у зворотному напрямку. Це те, що ми назвемо хакерством процесу технічним засобами, брехливими сюжетами, нечесними підходами, і це робить українську демократію абсолютно безсилою. І не дуже зрозуміло, як можна розв'язати цю проблему. Тому що розв'язуючи її, ви можете поставити під загрозу демократію.
Обмеженість політичного процесу виникає через розчарування людей, оскільки вони не можуть обробляти таку велику кількість інформації. На жаль, лише сумлінні ЗМІ можуть бути відповіддю на це.
Мова йде про те, чи потрібно Україні йти в наступ, особливо зараз. У зв'язку з новою політичною реальністю, я б двічі подумав, перш ніж пристати на ідею уряду щодо регулювання інтернету саме тут і саме зараз.
Стаття підготовлена за фінансового сприяння Міжнародного Фонду "Відродження"
Сьогодні, коли демократію часто атакують з допомогою її власних засобів і, використовуючи її прогалини, постала нова проблема з захистом свободи слова. 12 квітня «Інтерньюз-Україна» та «UkraineWorld» провели спеціальну дискусію на 12-му Київському безпековому форумі (щорічна акція фонду «Відкрий Україну»).
На початку Володимир Єрмоленко, модератор заходу, головний редактор «UkraineWorld» і директор з європейських проектів «Інтерньюз-Україна», сказав:
«Свобода слова та свобода інформації — ключова цінність демократичних суспільств. Замах на ці свободи завжди є першою ознакою того, що демократія під загрозою.
Проте сьогодні демократії наражаються на іншу небезпеку: зловживання і спотворення свободи інформації, коли інформація перетворюється на зброю в інформаційних війнах.
Авторитарні опоненти західних демократій використовують створені свободою слова можливості, щоб обернути демократію проти неї самої. Коли демократії в небезпеці, то повинні захищати себе і свободи, на які вони спираються. Тому треба розглядати інформацію не тільки з погляду свободи, але також і з погляду безпеки.
Як досягти цього тонкого балансу між свободою та безпекою в інформаційному полі? Як не стати жертвою двох протилежних загроз: безборонності та нового авторитаризму?»
Ось ключові цитати українських і закордонних експертів щодо балансу між свободою слова та інформаційною безпекою.
ЗЛОВЖИВАННЯ СВОБОДОЮ СЛОВА
Євген Федченко, співзасновник і головний редактор сайту StopFake:
«Росія, яка воєнізувала свої засоби масової інформації для ворожих впливів в Україні й деінде, не обмежена ні свободою слова, ні законом, ні браком ресурсів. Коли їх ловлять на гарячому, вони посилаються на свободу слова. Це створює дуже небезпечний прецедент, оскільки він обмежує можливість й волю, щоб визнати проблему, відповісти на неї і знайти найкращі способи для її розв'язання».
Максим Еріставі, науковий співробітник, Atlantic Council:
«Ми маємо багато чого повчитися одні в одних. Україна є полігоном для першого випробовування багатьох дезінформаційних тактик, які були тут перевірені, відкалібровані та розгорнуті на міжнародному рівні. Важливо й далі вивчати конкретні приклади, оскільки дезінформаційне поле сьогодні -- це середовище в розвитку, на кшталт стартапу, де немає ні золотого правила, ні формули, як поширювати чи створювати дезінформацію».
Олександра Цехановська, експерт, Український кризовий медіа-центр:
«Один з головних принципів дезінформації полягає в тому, що вона повинна спиратися не тільки на брехню, і саме це робить її небезпечною. Ви можете взяти дрібницю, роздути її до неймовірних розмірів, потім перекрутити історію і додати стільки брехні, скільки треба, щоб зробити її вірогідною. Ось чому дезінформація процвітає в українському суспільстві, в західних суспільствах, і, безумовно, в Росії».
Ґідріус Сакалаускас, *Експерт, Res Publica — Civic Resilience Center, Литва:**
«Доволі легко протидіяти кремлівській пропаганді, коли вона прямо нападає на литовців. Але російська пропаганда й дезінформація стають дедалі винахідливішими».
Віталій Мороз, керівник програм нових медіа, «Інтерньюз-Україна»
«Набагато складніше дати собі раду з правами людини в інтернеті. Ми повинні приділяти більше уваги ролі технологій і тому, як їх можуть використати проти демократії».
РОСІЙСЬКИЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКІ ВИБОРИ
Федченко:
«Явище робиться більш гібридним. Деякі українські ЗМІ стали лунокамерами для російської дезінформації, усіх тих сюжетів, які Росія постачає протягом останніх 5 років. Це, в основному, й задало тон для цих українських виборів. Вони повторювали, що «Україна не працює», «все погіршується», «корупція зростає», «економіка падає», саме це й пролізло в українські ЗМІ.
Проблема з цією лунокамерою полягає в тому, що гібридність почала розходитися в обох напрямках. Відтак дезінформація і приходить з Росії, як ворожий вплив, і породжується всередині України. Вона свідомо чи мимоволі, за гроші чи безплатно множиться і посилюється. І вона розходиться в усіх напрямках, і дуже й дуже заплутує людей.
Російська дезінформація забезпечувала теми для розмови протягом, принаймні, останніх 5 років. Вони вже стали частиною національного дискурсу і їх просто підхопили в останній момент перед виборами.
Висвітлення українських виборів часто дуже упереджене. Не тільки через російську дезінформацію, але й через західних журналістів. Їхній підхід дуже вибірковий».
Цехановська:
«Більшість російських сюжетів були націлені на повну дискредитацію українського виборчого процесу та виборчої системи в Україні. Так, щоб хоч хто виграв, вони могли б сказати, що це не має значення, бо вибори, мовляв, були нечесні. Російські ЗМІ також говорили про українські вибори, як про такі, що проводяться під прицілом».
Мороз:
«Інформаційна безпека України доволі вразлива. Українські вибори показують, що інфотейнмент відіграє набагато важливішу роль, ніж раціональні дебати, оскільки реальність для багатьох користувачів недостатньо яскрава. А якщо ви виходите в інтернет, то бачите набагато яскравішу картинку».
Еріставі:
«Ми не можемо нарікати на виборців. У випадку України корупція чи брак реформ змушує людей обурюватися або приймати таку реальність.
Є велика різниця між емоційним голосуванням і емоційним голосуванням, вмотивованим справжньою чеснотою. Українці мають перевагу, як найбільш єврооптимістична країна в Європі, як країна, де громадяни жертвують своїм життям за європейські ідеали. Я думаю, що це і є чеснота».
ВІДПОВІДЬ НА ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАГРОЗИ
Мороз:
«Алгоритми соціальних медіа не сприяють демократії. Вони набагато сприятливіші для тих, хто здатен зламати вибори і зловживати інформацією. Велика проблема — як об'єднати всі три зацікавлені сторони — технологічні компанії, громадянське суспільство та уряд — та працювати над новими правилами інформаційної безпеки.
В Україні є ЗМІ, які не надто відверті щодо джерел свого фінансування, й «Інтерньюз-Україна» наполягає на більшій прозорості фінансування ЗМІ. Принцип «стеж за грошима» дуже важливий.
Саморегулювання (лише технологічними платформами) може порушувати права користувачів. Це означає, що громадянське суспільство повинно виступати за співрегулювання, де голос громадянського суспільства буде почутий командами соціальних мереж в обговоренні загальних правил, і що припустимо, а що — ні.
Інший бік соціальних медіа — розуміння їхньої раціональної складової частини. Йдеться про те, що коли ми робимо щось емоційно, то можемо порушувати деякі закони або зачіпати чиїсь інтереси, образити когось тощо. Кожен користувач має відповідальність, яку треба чітко сформулювати. Результати виборів — це відповідальність виборців. Так працює демократія».
Еріставі:
Багато урядів, суспільств і демократій не мають належної інфраструктури для реагування на подібну дезінформаційну тактику і на створення системи оповіщення.
Жодна політика регулювання не повинна ґрунтуватися на дезінформації або неправдивій інформації. Саме тому ми заохочуємо до створення в уряді інфраструктури, яка б аналізувала і регулярно спростовувала дезінформацію. Далі, треба зрозуміти й обліковувати мережі, які виробляють або розвивають небезпечну тактику дезінформації. Це треба робити спільно з громадянським суспільством. Усвідомлення суспільних незадоволень, їх облік та реагування на них також є довгостроковою тактикою».
Сакалаускас:
«Литовці єдині в боротьбі з кремлівською пропагандою. Одним з прикладів є громадянська ініціатива, що називається «ельфи» проти «тролів». Тролів треба викривати й відповідати їм безпосередньо. Я не маю прямих доказів того, що їм платить Росія, але немає сумнівів у тому, що вона їх координує. Є також хороший військовий Stratcom і тісна співпраця між громадянським суспільством і державними органами.
Найбільшою проблемою є «гівняні» комунікації. За останні п'ять років в Україні сталася тисяча прекрасних речей, але про них недостатньо сповіщали. Якщо читати новини, то це тільки корупція, корупція, корупція. Треба більше позитивних новин.
Завдяки соціальним медіа журналісти не мають монополії на правду. Я вірю в силу громадянського суспільства. Громадські активісти можуть впливати на ситуацію, сперечатися з журналістами, якщо ті роблять негативні речі. Звичайно, погані новини краще продаються. Але чому б не посперечатися з ними».
Цехановська:
«Наш єдиний захист — медіаграмотність. Вона вимагає від кожного громадянина великої кількості особистих зусиль, часу та ресурсів. Особливо психологічних ресурсів, щоб зрозуміти, хто з журналістів відповідальний і вартий довіри, зрозуміти основні принципи виявлення фальшивих новин. Тому неправильно й небезпечно з боку урядів і громадянського суспільства залишати людей наодинці з цією проблемою, змушувати самим давати собі раду. Тому ми повинні сприяти медіаграмотності».
Федченко:
«Ми йдемо слідом за Фінляндією, Швецією, Францією та деякими іншими країнам, які вже доволі давно роблять це [медіа грамотність]. Тому нам треба використовувати їхні методи й намагатися допомогти людям орієнтуватися. Це стосується не тільки дітей, треба допомагати також дорослим, а часто й журналістам, політикам та всім іншим зацікавленим сторонам.
У журналістів стає дедалі менше часу для перевірки фактів і проведення досліджень. Остаточна відповідь полягає в тому, щоб підвищити обізнаність про ці проблеми, надати користувачам можливість перевірки фактів, а також базового розуміння всього. Вони дійсно повинні більше робити самостійно.
Ті, хто стверджують, що ніякого російського впливу на українські вибори немає, що це лише шум і хаос, які виробляються всередині країни, ведуть нас у зворотному напрямку. Це те, що ми назвемо хакерством процесу технічним засобами, брехливими сюжетами, нечесними підходами, і це робить українську демократію абсолютно безсилою. І не дуже зрозуміло, як можна розв'язати цю проблему. Тому що розв'язуючи її, ви можете поставити під загрозу демократію.
Обмеженість політичного процесу виникає через розчарування людей, оскільки вони не можуть обробляти таку велику кількість інформації. На жаль, лише сумлінні ЗМІ можуть бути відповіддю на це.
Мова йде про те, чи потрібно Україні йти в наступ, особливо зараз. У зв'язку з новою політичною реальністю, я б двічі подумав, перш ніж пристати на ідею уряду щодо регулювання інтернету саме тут і саме зараз.
Стаття підготовлена за фінансового сприяння Міжнародного Фонду "Відродження"
Сьогодні, коли демократію часто атакують з допомогою її власних засобів і, використовуючи її прогалини, постала нова проблема з захистом свободи слова. 12 квітня «Інтерньюз-Україна» та «UkraineWorld» провели спеціальну дискусію на 12-му Київському безпековому форумі (щорічна акція фонду «Відкрий Україну»).