|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Партнери УАВПП |
11 травня 2018
Як зробити місцеве медіа важливим для громади: досвідМи розбираємо цей «кейс» з Ігорем Терлецьким, головним редактором та керівником газети «Край», яка раніше була комунальною, а у 2017 році пройшла реформування – тобто роздержавилася – стала ПП «Медіацентр «Край» і стрімко набирає обертів як успішна місцева приватна медіакомпанія. У місті Городенка проживає 9500 мешканців, а у районі - близько 45000 (хоча, без тих, хто за кордоном на заробітках, можливо, у районі сьогодні менше, ніж 45 тис. мешканців). Пропонуємо вашій увазі те, що нам вдалося систематизувати.
Цей успіх будувався більше року – розповідає Ігор Терлецький. – На початку 2017 року я довідався про Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року, в якій заплановано будівництво 6 ГЕС на Дністрі. Терміново вивчив питання, і побачив, зокрема, що 2 з тих 6 ГЕС матимуть безпосередній вплив на життя мешканців нашого району – адже є абсолютно чітка загроза затоплень двох сіл. Знайти цю інформацію виявилося непросто – довелося докласти зусиль, але в альтернативних джерелах, а не у проектній документації (!), така інформація знайшлася. У січні-лютому 2017 року газета "Край" вийшла із двома передовицями (а також, звісно, ми зробили відповідні пости на ФБ), але тему помітили хіба що колеги. Так, тернопільське онлайн видання передрукувало нашу першу сторінку, але поставило свій екстра-заголовок - https://www.tenews.org.ua/post/view/1524039228-zhurnalisti--sfotoshopili--apokalipsis-na-dnistri-cherez-budivnictvo-ges
А от читачі крик газети "Край" тоді не почули - люди були зовсім не в темі, а ЗМІ про це майже не писали. Важко сказати чому – чи не вірили в реальність проекту, чи не звертали уваги, чи тему свідомо не пускали "в люди". Проте зазначу інше: в обласній раді ця тема, хоч була і не нова, але йшла переважно "попри вуха" ЗМІ. Тому я вирішив особисто їхати в село Городницю – саме там ризики є найбільшими. Так, одна з гребель мала б розташовуватись приблизно за два кілометри нижче за течією в с. Печорна. Враховуючи площу затоплення 260-400 га землі вище дамби й розміщення Городниці в низині поміж двох горбистих берегів та на повороті ріки – незатопленою мала залишитися лише невелика частина цвинтаря, розміщеного на схилі пагорба. Необхідну інформацію я довго шукав в Інтернеті, аж поки не наштовхнувся на тоді ще маловідому групу "Врятуй Дністер від ГЕС" у Фейсбуці. Там були опубліковані детальні карти річки в районі кожної з шести запланованих ГЕС та описи ймовірних наслідків. Отже, ми підготували поїздку: подзвонили до сільського голови, до активних селян та домовилися про організацію зустрічі з мешканцями – щоб розказати їм про те, що планується, і якими будуть наслідки будівництва ГЕС. Сільський голова Городниці Дмитро Коломийчук організував схід села просто посеред зимової вулиці (це було 31 січня 2017 року), і саме тут людям уперше пояснили загрози. Виступав і я, розповідав про те, що дізнався з проекту будівництва ГЕС, і закликав стежити за "Краєм" і його ФБ-сторінкою. Люди були шоковані, адже перебували в повному невіданні. Також ми залучили до висвітлення й обласну ТРК "Карпати" із Франківська – адже там працює молода журналістка Вікторія Ковцун із нашого придністрянського села Семенівки. Отже, їй ця проблема не байдужа. Опісля вона також зробила відмінний телесюжет.
На фото – той пост, з якого все почалося…
А вже 10 лютого 2017 року відбулася сесія сільської ради Городниці, куди приїхав і "Край", і тернопільські активісти, і депутати. Городенківських депутатів і влади, окрім мене, депутата міської ради, не було. Сесія прийняла негативне рішення – іншими словами, підтвердила рішення громади виступити проти проекту будівництва ГЕС на Дністрі. Одразу ж на ФБ сторінці "Краю" з’явився відповідний пост. Це була перша публікація, охоплення якої перевалило за 4 тис. осіб. Сільському ж голові Городниці я порадив у рішенні зафіксувати і заклик до районної та всіх сільських рад, щоб вони прийняли аналогічні рішення. Коле це рішення було ухвалене – ми його, звісно, одразу опублікували. Потім – протягом доволі тривалого періоду – ми тримали тему у фокусі уваги. Були і передовиці у газеті «Край», і перепости публікацій активістів, історичні фільми, архівні відео, і світлини молодих людей на обмілілому Дністрі із плакатами проти ГЕС … Відбулися сесії рад, до яких із закликом звернулася сесія сільради Городниці. Все це ми поширювали. Як ви бачите з діаграми – майже 3 квартали ця тематика охоплювала від 2 до 4 тисяч осіб. Ми тримали руку на пульсі, а людей інформованими, повертаючись до питання про будівництво ГЕС на Дністрі за найменшого приводу. Хочу окремо підкреслити, що після рішення районної ради заступник її голови Галина Дідич звернулася до «Укргідроенерго» із проханням про зустріч. Але впродовж тривалого часу відповіді не надходило. Та ми продовжували тримати тему в полі зору. І після такого привернення уваги, після численних публікацій «Краю» через багато місяців врешті-решт «Укргідроенерго» підтвердило, що зустріч відбудеться. «Край» опублікував і саму відповідь (охоплення склало 6886 осіб!), і декілька разів нагадував громаді, щоб не забули прийти на зібрання. Фактично, наші публікації у 2018 році – починаючи з 14.01.2018 – не мали охоплення, меншого за 6 тис. А стрім із зустрічі громади району в Городенці з представниками «Укргідроенерго» щодо будівництва ГЕС на Дністрі побив усі рекорди та увійшов у топ-5 наших стрімів із найбільшим охопленням аудиторії у 2018 році. До речі, ця історія – саме про контент, важливий для людей. Адже якихось особливих технічних засобів ми не використовували. Для запису усіх наших відео ми використовуємо звичайний смартфон, але з доброю відеокамерою. Ним робляться і відео, і стріми. Ми навіть пішли далі і провели в редакції першу дискусію, яку транслювали у ФБ. Після чого коментатори привітали "Край" із початком телебачення в Городенці. Щоб організувати цю «трансляцію», я закріпив смартфон на маленькій тринозі (придбаній за 100 гривень), а триногу встановив на гірці з тумбочок. Навпроти за столом розмістилися шість учасників дискусії. Ми придбали мінеральну воду, поставили гарні склянки – все зробили як належить. А сама дискусія була на тему бродячих собак. Але то вже наступна історія…
Звісно, історія з будівництвом ГЕС на Дністрі ще далека від завершення, і ми продовжуватимемо гуртувати громаду навколо цього важливого питання. Але на відміну від окремих «випадкових» тем, які можуть вибухово зібрати велику аудиторію, ця тема показує і силу місцевого медіа, і його важливість для життя та розвитку громади. Адже за рік ми згуртували людей навколо питання розвитку території, пояснивши їм те, про що вони і не знали, і не здогадувались. І без нас точно не дізналися б. Ми пишаємося своєю роботою, своїми результатами і тим, що маємо чітке підтвердження того, що робимо все правильно. За цей рік, відколи ми стали приватним бізнесом, у нас за підняття передплатної ціни в півтора рази і тираж газети не впав, і дохід збільшився. Про це я теж планую розповісти окремо.
Досвід газети «Край»: як залучити аудиторію, покроково
Висновки 1. Місцеві медіа – сильні як ніколи. На якісну місцеву інформацію є великий попит, точніше навіть сказати дефіцит. Досвід районної газети «Край» з Городенки на Івано-Франківщині доводить: буде якісний контент – буде і аудиторія. 2. Реклама у місцевих медіа – дуже ефективна. Звісно, мова про якісні медіа, насамперед, і про не менш якісну рекламу. Але на першому місці все ж теза про те, що і для місцевого бізнесу, і для місцевої влади сьогодні пріоритет – саме розвиток співпраці з місцевими медіа, а не пошук інших рішень, які здаються дешевшими та легшими в реалізації. Далеко не факт, що такі «кустарні» рішення дадуть очікуваний ефект, а не будуть марнуванням часу та грошей. 3. Роздержавлення – це і стимул, і можливість. На Івано-Франківщині з 22 комунальних газет реформувалися лише 3. Це – свідоцтво великої інертності обох сторін, і депутатів, і медійників. Але це також і великий мінус для громади. Описаний вище приклад «Краю», маю надію, змусить задуматися хоча б ще 3-5 редакторів: а чи не варто швидше робити новації та разом із громадою включатися у підвищення ефективності реформ для мешканців, у розвиток території? Адже це ніхто не зробить, окрім тих, хто живе і працює на вашій землі.
І насамкінець - велика подяка Ігорю Терлецькому та його колективу за якісну журналістську роботу та за ретельно підібрану інформацію для цього унікального матеріалу. Ще важлива подяка - Дмитру Тужанському, який допомагає редакції газети "Край" бачити нові можливості і швидше розвиватися, підказує й показує як працюють нові технології, не забуваючи про такі "банальні" речі як важливість все робити вчасно, багато працювати та постійно дивитися уперед. Також хочемо подякувати проекту ОБСЄ «Підтримка сталого реформування державних та комунальних ЗМІ», усім його консультантам та особисто Марині Безкоровайній, координаторці проектів ОБСЄ в Україні, за величезний внесок та особисті зусилля, без яких газеті «Край» було б важче долати цей нетривіальний шлях від комунальної районки до приватного медіацентру. Ми пишаємося, що «Медіацентр «Край» є членом УАМБ, та зичимо усьому колективу молодого приватного підприємства стрімкого розвитку як не тільки вільної та незалежної медіакомпанії, але й успішного місцевого медіабізнесу!
Досвід газети «Край»: 5 найбільш популярних постів на ФБ сторінці у 2018 році
КоментаріДодати коментар |
7 тисяч переглядів та 300 поширень – усього за 7 годин невдалого для ФБ робочого часу доби. У підсумку ж охоплення аудиторії склало 42,5 тис. осіб, пост був 462 рази поширений читачами, загальна кількість натискань на допис сягнула 5855. І – увага! – це результати районної газети «Край» з Городенки на Івано-Франківщині. Не обласного медіа, а саме районки, яка ще півтора року тому була комунальним виданням. У чому ж секрет успіху? І як його повторити вашому виданню?