Підписка на новини УАВПП

 
Реєстрація
Забули пароль?

Партнери УАВПП

Посольство США Представництво Програми розвитку ООН в Україні Coca-Cola MIM-Київ Незалежна Асоціація телерадіоМовників


10 березня 2016

Що насправді відбувається з доставкою газет? Досвід США

Facebook Twitter LiveJournal

Star Tribune уклала контракти з 21-им незалежним дистриб’ютором, тобто з «власниками малого бізнесу». Вони, відповідно, наймають людей, які мають доставити вам газету... на дах, у кущ хости, передати десь по дорозі, покласти на сходах до вхідних дверей у ваш будинок. Або не доставити. 

Місяць тому Star Tribune і Pioneer Press уклали новий контракт з обмеженими повноваженнями, згідно якого рознощик газет одного з них може доставляти газети партнера по угоді у певних районах в межах міста.

Перефразовуючи Бетт Девіс, «Це був тернистий шлях».

Історії про неякісні доставки накопичувалися подібно то того, як газетні сторінки з найважливішими подіями тижня засмічують дощову ринву. Потік скарг, як зазначили на одній з сторінок Сент-Полу у Facebook, перевантажував автоматизовані системи прийому скарг обох видань, незважаючи на те, що Star Tribune максимально збільшила штат своїх працівників у перші дні роботи об’єднаного сервісу.

Як зауважив один з коментаторів у Facebook: «Серйозно роздумую відмовитись від послуг Star Tribune. З моменту змін у доставці жоден з недільних випусків газети не був доставлений як належить. Газети лежать у відкритих пакетах біля дороги, під дощем. І... немає жодного способу поспілкуватися з агентом (при спробі додзвонитися змушений слухати безкінечну музику і «залишайтесь на лінії») або ж зв’язатися з ними по e-mail; також немає форми і для скарги он-лайн».

«Ми відмовилися від послуг Pioneer Press після того, як працівник доставки так і не спромігся зрозуміти різницю між тротуаром, газоном, ринвою для стоку води, верхівкою даху та 40-футовими сніжними заметами. Величезна кількість скарг так ні до чого й не призвела», - розповідає інший дописувач, посилаючись на давні проблеми з PiPress.

«Доставка PiPress, - згадує жінка з Сент-Полу, - це було цікаво. Десь рік чи близько того... ми знаходили газети закинутими на п’ятифутовий бузок або замаскованими під кущем хости. Здається, людям, які доставляють газети, платять не надто добре, і це - ще один сумний симптом занепаду останніх. І я досі влаштовую своє «пасхальне полювання на яйця», шукаючи газету! І я навчилася не нервуватися до 10 години ранку!»

«Ми не отримали Star Tribune у неділю», - розповідає інша жінка. - «І я поскаржилася Pioneer Press на нерегулярну доставку цієї весни. І я погоджуюся з тим, що кур’єрам платять погано, а відповідно, вони не переймаються тим, коли газета опиниться у нас».

За словами Боба Брандта, мешканця Сент-Полу, минулої зими він зламав два ребра, впавши на слизькій доріжці перед своїм будинком, коли намагався дістати свою Star Tribune. Він згадує, що газети надходили то відразу за три дні, то доводилося чекати по півтижня на наступну «підбірку». Доставка була настільки хаотичною, що коли він отримав останній рахунок за газету, то поклав його до папки «треба подумати», тоді як його партнер радив «просто відмовитися від цього рахунку».

Якщо найгірші ситуації, які спостерігалися, здебільшого, у східній частині міста, могли бути виправлені згодом, то реальних змін, які могли б виправити фундаментальні причини того, що відбувається, здається, годі й чекати. Ці щоденні газети покладаються на погано оплачуваних працівників, які забезпечують надання важливої послуги на останньому елементі життєво важливого ланцюжка постачання – на тому, де їх ретельно розроблені творіння мають опинитися у руках споживача. І – зауважте – це в епоху, коли, як ви можете подумати, газети мали б падати одна на одну, забезпечуючи Apple-подібну якість роботи служби доставки для групи людей, які все ще хочуть читати реальну газету, і число яких невпинно зменшується.

 

«Так, помилки були»

На честь Star Tribune (або Strib - як їх називають у місті) слід зазначити, що вони, принаймні, мають у Міннесоті представника, з яким можна поговорити про питання доставки (додзвонитися до Pioneer Press та її материнської компанії, Digital First Media, - те саме, що достукатися до Comcast у невдалий день).

Стів Яджер зі Strib визнає: «Так, помилки були». Однак він наполягає, що траплялися вони виключно у певних районах східної частини міста (і йому невідомо, чому саме там), і що переважна більшість передплатників Strib отримують свої газети вчасно. Стів докладає багато зусиль, нагадуючи читачам, що, всупереч балачкам, Strib і PiPress не зливаються й не підписують угоду про спільну діяльність, а залишаються «жорсткими конкурентами» там, де їх інтереси перетинаються.

(Зауважимо, що Яехер просив мене поширити номери і веб-адресу відділу обслуговування передплатників/скарг Strib. Виконую свою обіцянку: 612-673-4343; 1-800-775-4344, startribune.com/customerservice).

Проте, за його словами, Strib уклала 21 контракт з незалежними дистриб’юторами, тобто «власниками малого бізнесу», які самі винаймають людей, що мають доставити вам газету... на дах, у кущ хости, передати десь по дорозі, покласти на сходах до вхідних дверей у ваш будинок. Або не доставити. (Ті дні, коли веснянкуватий сусідський хлопчик доставляв вам газету додому, закінчилися десь тоді, коли з ефіру зник серіал «Залиште це Біверу») (1963 р. - прим. перекладача).

Звіт Бюро трудової статистики за 2012 рік демонструє середній розмір заробітної плати таких кур’єрів на рівні $11,38 за годину при загальному щомісячному доході від $400 до $500, звідки необхідно вирахувати витрати на пальне, на транспортний засіб і штрафи за неналежну доставку. Зайве уточнювати можливість хоч якогось відшкодування медичних витрат.

Питання щодо того, чи почали б кур’єри краще працювати, якби отримували більшу зарплатню – дискусійне, однак найдешевший варіант – найм «незалежних підрядників» – є галузевим стандартом. Таким чином, цілком прийнятним є припущення, що великі щоденні газети, на кшталт Strib і PiPress – високопрофесійні, соціально значущі медіа, які, зазвичай, відстоюють своє положення лідерів громади, – платили гроші і далі займалися своїми справами, задовольняючись тим, що кінцева ланка їх виробництва опиняється в руках людей, які ледь-ледь приносять додому мінімальну зарплату.

 
«Чи проходять кур’єри хоч якесь навчання?»

Скотт Карлсон, один з коментаторів на Facebook, за випадковим збігом є колишнім репортером PiPress. «Можливо, прийшов час подати якусь петицію і поговорити з видавцями. Я не думаю, що низька оплата праці кур’єрів виправдовує видавців. Чи проходять кур’єри хоч якесь навчання? Чи отримують якесь підтвердження того, що вони є частиною великої команди, яка повинна працювати разом, щоб надати читачам відмінний продукт?»

Телефоном Карлсон підтвердив свою впевненість у тому, що послугу можна покращити тільки якщо видання зобов’яжуть забезпечувати кур’єрам достойну зарплатню, що означатиме впорядкування роботи «незалежних підрядників» в першу чергу.

Профспілкові чиновники відомі своїм вмінням говорити жорстко і рішуче, тому коментарі, подібні до сказаного Кендесом Лундом (Candace Lund) з Газетної Гільдії (Newspaper Guild) та Стівом Севіолою (Steve Seviola) з Teamsters Local 638 (який представляє 138 водіїв вантажівок з Strib), необхідно сприймати з певною недовірою. Однак вони стверджують, що добре обізнані щодо цієї проблеми, і вже працювали на момент входу обидвох видань у режим серйозної економії у 2008-2009 роках.

Лунд вкрай обережно говорить про свої плани, однак висловлює сподівання, що існує спосіб покращити ситуацію для кур’єрів, багато з яких є іспаномовними, за допомогою кампанії за «права трудящих».

Щодо водіїв вантажівок, то Севіола визнає, що його профспілка, імовірно, краще за інших здатна щось вдіяти з підрядниками, які взяли на себе декілька важливих нових витрат під час кризи 2008-2009, включаючи оренду складів, з яких вантажівки забирають газети.

«Це знаходиться у переліку того, що необхідно зробити», - говорить він з явними ознаками втоми. «Незалежні підрядники просто гинуть під витратами, які висять на них. Натомість до 2008 року вони, насправді, були досить щасливими».

 

«Система працює досить добре»

Якби якийсь союз зумів організувати кур’єрів - це стало б першим подібним об’єднанням. Я не зміг знайти приклад хоча б якогось великого видання з профспілкою кур’єрів, та й Севіола теж не зміг згадати жодного.

На питання, яким чином реагуватиме Strib на прагнення кур’єрів об’єднатися у профспілку, Яджер відповів, що поняття не має, і додав: «Я думаю, що контракти, які ми маємо зараз, домовленості, які є у нас, взаємовигідні, а проблема в тому, щоб вистояти на початку таких змін. А загалом переважний період часу система працює досить добре».

Інше питання - наскільки ефективно це працює для кур’єрів, багато з яких, за словами Яджера, доставляють газети задля «додаткового доходу». Але для публічного підприємця – щоденної газети великого міста, яка регулярно повідомляє про морально-етичні сторони інших персонажів, це питання пов’язане з не надто втішною картиною - адже для доставки свого продукту в руки читачів вона користується роботою працівників з мінімальною заробітною платнею.

«Я не вважаю, що картина невтішна, - заявляє Яджер. - Як уже говорилося, у цілому механізм працює для всіх учасників».

 

Автор: Брайан Ламберт

 

Оригінал публікації тут:

https://www.minnpost.com/media/2015/06/real-issue-newspaper-deliveries

 

Джерело : 




Коментарі

Додати коментар