Віталій Гордуз: «Перехід на платний контент можливий. Але не у нашому житті»

Редакторський Портал: У чому специфіка українського інтернет-читача?

Віталій Гордуз: Якщо розглядати українську інтернет аудиторію в глобальному масштабі, то одна з яскравих її характеристик - політична заангажованість. Занадто багато уваги приділяється політиці. Це відбувається з двох причин. По-перше, країна знаходиться в постійній політичній турбулентності, і всіх цікавить, що ж буде далі (і чи не настав вже час тікати). По-друге, політична еліта за допомогою інтернету «мочить» один одного, допоки інтернет – зона вільна, і там можна все. І оскільки народ все це споживає - йому продовжують «зливати».

А в іншому український користувач нічим не відрізняється від інших. «Качає» з торентів, знайомиться в інтернеті, читає новини. При цьому не любить платити. Халява – це великий винахід нашої частини інтернету. Звичайно, не тільки нашої, але якщо в Штатах хоч хтось платить за контент, то в нас платять хіба що за збільшення швидкості скачування.

РП: Чим відрізняються аудиторії сайту і журналу «Фокус»?

В.Г.: Про соціальний профіль казати важко. Якщо журнал купують цілеспрямовано, то на сайт часто потрапляють через певні посилання, інформери. Тому виникає набагато більше випадкових контактів. Мабуть, аудиторія журналу багатіша та старша, але ядро залишається приблизно одне й те саме.

Зовсім інша справа – мета, з якою читачі шукають інформацію на сайті та в журналі. Журнал читають, коли хочуть подивитись огляди, аналітику й таке інше. На сайті ж більшість шукає інформацію про те, що відбувається зараз. Сайт – online, а журнал виходить раз на тиждень.

Зрештою журнал і сайт – це дві великі різниці, і об’єднує їх тільки бренд та іноді часткове дублювання контенту.

РП: Як відвідуваність сайту впливає на продажі друкованого видання?

В.Г.: Сайт допомагає просувати бренд. Такий ефект був помічений спочатку на «Кореспонденті», а тепер і в нас. З досліджень журнальної аудиторії TNS випливає, що наявність добре розкрученого сайту допомагає виданню продавати рекламну площу. Тобто якщо Ви не читаєте журнал «Фокус», але регулярно потрапляєте на сайт, то скажете, що «так, я читаю журнал «Фокус». Таким чином сайт допомагає продавати рекламу.

Мабуть, також сайт якось допомагає продавати журнал, тому що дає нагоду попередньо ознайомитись з матеріалами. Наприклад, якщо на сайті випадково дізнаєшся цікаву новину, то вірогідно шукатимеш номер з подробицями в кіоску. Якщо ти новини не чув, то, можливо, і питати журнал в кіоску не будеш, адже вони завалені різною пресою.

РП: Що сьогодні найкраще «працює» в інтернеті? Які послуги або сервіси дозволяють отримувати найбільше відвідувачів?

В.Г.: Щодо цільової аудиторії, то спочатку потрібно зробити хороший сайт і хорошу редакцію. Як додаткову дію варто використовувати хорошу SEО. Хоча, в основному, все залежить від аудиторії. На сайті «Фокусу» найкраще працює стрічка новин, адже «Фокус» - це новинар. Футболістів, наприклад, приваблюють online-трансляції.

Стосовно різних конкурсів можу сказати, що вони разові, приваблюють не цільову аудиторію і до того ж вимагають призів – тобто додаткових витрат. Щоб аудиторія пішла на конкурс, потрібні автомобілі, квартири, золото і т.і.

РП: Чи можна отримати прибуток від звичайних переглядів, і яким чином?

В.Г.: Якщо у вас все продано, тобто, зайняті всі можливі ділянки, то перегляди, скоріш за все, принесуть гроші. (Мова про гроші від реклами – прим. Ред.). Але іноді бувають і накладки – коли все продано, і основна проблема полягає в тому, що просто не встигаєш «відкручувати» банери (тобто, показувати їх необхідну кількість разів). Тоді має сенс купівля трафіку.

З іншого боку, перегляди опосередковано допомагають продавати рекламу. Вони підвищують місце в рейтингу, створюють видимість високої відвідуваності для рекламодавців. Але щоб зиск від продажу реклами був реальним, купувати трафік потрібно рік поспіль. Але тоді, грубо кажучи, можна витратити 10 тис, а заробити тисячу. Отже, крім освоєння бюджету, результатів я не бачу.

РП: Від яких іще послуг, окрім реклами, Ваші сайти отримують доходи? Яка частина доходу припадає на кожну з цих послуг?

В.Г.: Реклама складає в будь-якому випадку левову частку доходу (80 – 100%), в залежності від сайту. Додаткові доходи можуть приносити партнерські програми. Це може бути, наприклад, продаж трафіку. Або партнерська програма із знайомств, така як Mamba, коли з вами ділитимуть доходи від користувачів, котрі зареєструвались через Ваш сайт. Є партнерські ігрові платформи. Можна також домовлятись про продаж посилань. Tv.ua, наприклад, поставляє телепрограми для інших сайтів. Також можна заробляти за допомогою проведення відео конференцій. Але розраховувати, що це принесе Вам більше 10- 15 % від прибутку, не варто.

Щоправда, більшість видавців взагалі не зможуть продати банери – в них немає аудиторії, і як окремі ресурси вони рекламодавцям не цікаві. Сайти таких газет як Сегодня, Комсомолка, Фокус, Кореспондент – вони можуть заробляти. А більшість регіональних видань – ні, оскільки банерна реклама їм недоступна в принципі, через малу аудиторію. І окремо з ними домовлятись ніхто не буде. Таким чином, видавцям варто говорити з sales houses (тобто, рекламними агентствами), щоб ті взяли їх на продаж у пакетах.

РП: Якщо це так, то як банерна реклама потрапила на сайти таких регіональних видань як «ОГО» (Рівне), «РІА» (Вінниця), «Чернігівська Медіа Група» та деяких інших?

В.Г.: РІА за своїми оборотами є одним з досить великих гравців, і не входить в окреслену мною групу під назвою «більшість». Всі решта продають рекламу місцевим рекламодавцям. Я маю на увазі великі бюджети рекламодавців рівня P&G, LG і т.і.

РП: У світі спостерігається тенденція до запровадження платного доступу до контенту в інтернет. «Ведомости», Wall Street Journal та Newsday (Лонг-Айленд) вже обмежили доступ до безкоштовного контенту. Чи не плануєте Ви зробити платним інтернет контент?

В.Г.: Не у нашому житті. Я вважаю, це нереально. Якщо, звичайно, не з’явиться тоталітарний режим по контролю за інтернетом та його контентом… Але ж це в принципі неможливо. Тому завжди буде піратство, завжди будуть ті, хто викладатиме контент безкоштовно. Людей вже привчили до вільного доступу до інтернету контенту.

Ось приклад. Ви стоїте на ринку і продаєте гречку. Якщо весь ринок продає лише гречку, який сенс піднімати ціну? Масиви інформації величезні, і зробити її платною нереально. Так, є можливість зробити шматочок платним, наприклад, улюблений кросворд в New York Times, або суперкоментарі Wall Street Journal для конкретної нішової аудиторії. Але продати його буде можливо лише за умови, що це буде суперконтент, і що аудиторія цінуватиме свій час, тому буде готова заплатити за те, щоб отримати його саме в цьому перевіреному джерелі, і не шукати в інших. А в більшості людей часу достатньо для того, щоб безкоштовно отримати те, що їм потрібно. Тому основна маса контенту залишиться у вільному доступі.

РП: Тобто УМХ зовсім не планує переходити на платний контент?

В.Г.: Єдиний варіант - це платні трансляції матчів чемпіонату. Що стосується текстового контенту – то відповідь «ні».

РП: Якими темпами вам вдається нарощувати розмір цільової аудиторії?

В.Г.: Фокус, наприклад, з літа після переробки сайту (спільний з i.ua проект) подвоїв свою аудиторію. Football.ua росте, мабуть, на 10% щомісяця, tv.ua – останнім часом на 15-20%, комсомолка – також на 10%.

Веб-ресурси Українського Медіа Холдингу

«Комсомольская правда в Украине» - kp.ua

«Фокус» - focus.ua

«Деньги» - dengi.ua

football.ua

портал i.ua

мережа соціальної журналістики h.ua

Redactor.in.ua

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар