Як війна змінила український медіаринок? Інтерв’ю з Олексієм Погореловим про виклики, трансформацію та нові можливості медіа

Як змінився медіаринок України з початком повномасштабного вторгнення? З якими основними викликами зіткнулися медіакомпанії?

У 2022 році українські медіакомпанії повністю втратили доходи від реклами. І хоча станом на кінець 2022 року реклама дещо відновилась, але цю розкіш мали, переважно, медіа з великими охопленнями. Місцеві ж медіа майже не побачили полегшення в цьому аспекті ні в 2022, ані в 2023 році. Тільки в 2024 році невелике відновлення стало помітним і місцевим медіа. Звісно, завдяки доходам від передплати видавці періодичних медіа, зберегли частину надходжень, але так було тільки там, де редакції та їхні аудиторії збереглися. А там, де побував російський солдат і, звісно, там, де він тимчасово залишився - ситуація категорично інша. Якщо коротко підсумувати, то приблизно половина довоєнних аудиторій періодичних медіа змінила місце свого перебування і релокована або всередині України або за кордон. Зміна аудиторії медіа на 50%, падіння реклами майже до 0, та необхідність стати до зброї для багатьох чоловіків, які працювали в редакціях - ось основні виклики.

Яку роль відіграє регіональна преса в інформаційному просторі України сьогодні? Які тенденції ви спостерігаєте в цьому сегменті?

Місцеві медіа - це найближчий та, імовірно, найважливіший помічник для мешканців громади, коли мова йде про потребу щось дізнатися, отримати відповідь на запитання, на яке ніхто інший не дає відповідь, достукатися та привернути увагу до проблеми. Це також ті люди, яких в громаді знають особисто та до яких можна прийти за підтримкою. В останні роки місцеві медіа поступово відкривають цю свою силу - що вони не просто “джерело інформації, яке повідомляє новини”, а натомість активний член громади, від дій якого залежить те, чи будуть в громаді вирішуватися непрості питання і чи будуть мешканці більш згуртованими.

Як ви оцінюєте рівень цифровізації українських медіа? Які кроки необхідні для прискорення цього процесу?

Якщо чесно, то думаю, що не треба прискорювати те, що має відбутися природним шляхом. Все ж таки медіа - це підприємництво, бізнес. Нехай кожний керівник та кожна редакція самостійно розвивають те, що допомагає їхньому медіа бути цінним для їхніх аудиторій.

Війна і без того змушує багато місцевих медіа припинити друк газет. Релоковані редакції, зрозуміло, можуть залишатися в контакті зі своїми громадами виключно на цифрових платформах, адже їхні громади сьогодні розкидані по різних містах та країнах. У багатьох просто немає доходів щоб оплачувати друк та доставку. А дехто і тримають тираж, і розвивають свої цифрові платформи. Тож тут ситуація дуже різна, часто залежить і від готовності аудиторії, але і від майстерності редакції. Зовнішнє втручання в процес цифровізації, на мою думку - не найкраща історія. Навчати, стимулювати, розвивати –  так. Впроваджувати регуляції – точно не найближчим часом. Зараз пріоритет  – вижити.

Які законодавчі ініціативи, на вашу думку, потрібні для покращення умов роботи медіабізнесу в Україні?

Насправді найбільш важливим сьогодні є активне залучення місцевих медіа в процеси, які відбуваються в громадах. Наприклад, не один раз доводилося чути, що місцева влада та керівництво громад зацікавлені у збільшенні залучення мешканців. Але чомусь при цьому не відбувається розмова про використання грошей громади на такі проєкти, де б важливу роль у залученні мешканців та інших аудиторій грали місцеві медіа. Чомусь частіше кажуть про створення якихось нових платформ та рішень, про витрати на створення та технічну підтримку вебсайтів та акаунтів в соцмережах органів місцевого самоврядування. А чому ж так? Отут була б важливою така робота з боку держави, яка б дозволила створити механізм взаємодії органів місцевого самоврядування та місцевих медіа для грамотної роботи в площині комунікацій на рівні громад. Щоб не було обмежень чи преференцій для окремих типів медіа  - а щоб місцеве медіа, яке має і велике охоплення, і довіру аудиторії, могло б працювати на засадах контракту, отримувати оплату за таку роботу, і використовувати свої навички в повній мірі.

Як Ви оцінюєте ефективність взаємодії медіаспільноти з Комітетом з питань свободи слова? Які механізми комунікації варто посилити?

На мою думку, все працює непогано, скарг на взаємодію немає - і це хороший показник. 

Які законодавчі ініціативи, що стосуються медіасфери, на Вашу думку, потребують першочергового розгляду Комітетом?

Я спробую розкрити зміст цього питання у відповіді на наступні запитання. Бо це питання для мене є питанням про пріоритети для самих медіа. От саме з цього погляду, на мою думку, і потрібно підходити.

Єдине, чого немає у моїх подальших відповідях - це питання про залучення молоді в медіа, про налагодження дієвої співпраці між медіа та університетами, щоб молоді люди, які сьогодні навчаються журналістиці, продюсуванню, редагуванню та управлінню медіапроєктами, вже з 3-го курсу практикувалися в реальних медіапроєктах. Маю надію, що нещодавно укладений меморандум про взаємодію між Комітетом з питань свободи слова та КНУ ім.Тараса Шевченка дуже сприятиме саме такому розвитку взаємодії і, можливо, матиме продовження і в меморандумах з іншими ВНЗ. Бо дефіцит кадрів в редакціях місцевих медіа сьогодні - це одна з тих перешкод, які найбільше послаблюють місцеві медіа та їхню здатність бути цінними для своїх громад. До речі, дуже важливим надбанням для медіа була б і взаємодія з викладачами, професорами. Є приклади вельми успішної співпраці, коли завдяки такій взаємодії в місцевих медіа з’являлись і працюють рубрики, які ведуть цілі групи, авторські колективи (викладач та студенти), які готують цінні та цікаві для аудиторії матеріали, наприклад, пояснюючи економічні процеси в державі та їхній вплив на ситуацію в громаді. Завдяки таким матеріалам в окремих громадах вже знайшли рішення як збільшити дохід громади, наприклад, здавши в оренду майно, яке раніше громада “не бачила”. Таких прикладів, насправді, не так уже і мало. Але може і має бути набагато більше!

Як УАМБ оцінює імплементацію нового закону "Про медіа"? З якими практичними складнощами стикаються медіакомпанії?

Ще з моменту обговорення, тобто коли це був не закон а законопроєкт, кажу, що він є дискримінаційним для місцевих медіа. У законі чорним по білому прописано, що аудіовізуальні медіа - тобто телебачення та радіо - можуть бути так званими медіа громад і можуть фінансуватися напряму з бюджету громади. А закон про роздержавлення друкованих медіа встановив, що незалежні компанії, які видають періодичні медіа - не можуть. Між тим сьогодні такі компанії видають як друковані (газети), так і цифрові (вебсайти та акаунти в соцмережах) періодичні медіа. І от цим компаніям заборонено отримувати фінансування окремою строчкою в місцевому бюджеті. Так не має бути! Абсолютно всі типи медіа мають бути в рівних умовах і мають брати участь виключно в конкурсах. Хто виграє - той і отримає фінансування. І ніякого прямого фінансування окремою строчкою в бюджеті органу місцевого самоврядування. 

Яку позицію займає Асоціація щодо державної підтримки медіа в умовах війни? Які механізми підтримки ви вважаєте найбільш ефективними?

Сьогодні, на мою думку, найважливіше, що може і що має зробити держава - використати професіоналізм, навички колективів місцевих медіа, а також їхні охоплення та довіру аудиторії для того, щоб в громадах запрацювала синергія. Щоб кожний робив свою частину роботи професійно, а всі разом щоб вигравали від взаємодії. Звісно, без грошей тут ніяк, але ж гроші і сьогодні витрачаються. Але навіщо витрачати гроші на, наприклад, “донесення позиції органу місцевого самоврядування” з того чи іншого питання (наприклад, працевлаштування ветеранів або допомоги ВПО), якщо це може бути темою спільного проєкту, де всю комунікаційну роботу на себе візьме місцеве медіа. Звісно, це не означатиме, що медіа мусить хвалити владу. Навпаки - медіа має бути незалежною платформою для комунікації, на яку будуть приходити усі - і влада, і підприємці, і мешканці. Але ж так і довіра буде вищою, і обговорення результативнішим, а головне - результату всі довірятимуть і до роботи багато хто долучиться. Бо ж всі разом знайшли рішення, і всі разом домовились про це рішення, на спільному обговоренні. Отже, саме так ефективність комунікації буде професійною. І саме тому, на моє переконання, така зміна підходів та фінансування і буде найкращою підтримкою. Не найлегшою! Але найкращою.

Які механізми саморегуляції медіаринку ви вважаєте найбільш ефективними? Яка роль держави в цьому процесі?

Головна роль держави в саморегулюванні - визнавати, що саморегулювання є, що воно працює і що є ціла низка питань, які потрібно вирішувати саме шляхом саморегулювання. І не просто визнавати - а навчати цьому дуже і дуже багатьох - суддів, адвокатів, органи влади… усіх, хто цінує професійні медіа і готовий працювати, використовуючи силу саморегулювання

Джерело: Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова

Комітет Верховної Ради України

з питань свободи слова

Комітет Верховної Ради України

з питань свободи слова

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар