|
|||||||||||
Партнери УАВПП |
2 листопада 2015
Успішна районна газета «Наше життя» вимагає якнайшвидшого роздержавленняУ цьому матеріалі ми представляємо дещо з досвіду районної громадсько-політичної газети «Наше життя», яка виходить у смт. Магдалинівка Дніпропетровської області.
Наталія Попович, редакторка, районна громадсько-політична газета «Наше життя» (смт.Магдалинівка, Дніпропетровська обл.) Ми дуже чекаємо позитивних змін у законодавстві – перш за все, проведення роздержавлення. Дуже страшно, звісно, але так, як зараз, далі не може продовжуватись. Саме існування газети, а також її політика, не може далі залежати від очільників районної влади. Я не буду кривити душею, говорячи, що ми не маємо «джинси» у газеті – вона є, добре, що хоч мінімально. І не буду говорити, що не друкуємо абсурдних матеріалів та фото із врученням квітів головами РДА та районної ради. А те, що редактора газети чомусь вважали підлеглим голів РДА та РР – було і є дуже неприємним і неприйнятним. Наразі вдалося змінити їхню думку десь на 70%, але ті 30%, що залишились, псують контент газети. Зараз змінився депутатський корпус, і де гарантія, що комусь із новообраних депутатів не захочеться поставити на цю посаду свою людину, яка буде писати часопис окремих посадовців?
Як би там не було, але економічні показники – дуже важливі. Особливо для нас – маємо власне приміщення, утримувати яке надзвичайно важко. Крім поточних ремонтів, оплата за газ, електроенергію, воду, телефон – це все тільки наші витрати. Дотація з районного бюджету – 10 тис. грн. на місяць, при витратах, наприклад, взимку більше 50 тис. грн. (10 тис – опалення та світло, 22 тис – друк газети, 25 тис. грн. – заробітна плата). Тому доводиться продумувати наперед, яким чином будемо заробляти кошти. Одним із наших джерел прибутку є придбання різографа (у районі припинила діяльність КП «Магдалинівська друкарня», ми змогли переконати районну раду у тому, що першочергове право на придбання цього апарату має саме редакція). За його допомогою заробляємо кошти, друкуючи бланки для організацій та підприємств. Також прибуток – за рахунок реклами, оголошень та привітань. Як тільки престиж нашої газети піднявся, остання сторінка – тільки платні матеріали. Одного разу навіть самі придумали новий вид привітань, яких не було в газеті раніше – з одруженням, тепер такі вітання в газеті часто. Особисто я аналізую витрати і прибутки щомісячно.
Детальніше про свій досвід Наталія Попович розповість на Семінарі «Інновації у ЗМІ: досвід колег щодо роботи з аудиторією та контентом», який УАВПП проведе 6 листопада 2015 у м.Дніпропетровськ.
Деталі – тут: http://www.uapp.org/news_uapp/
Про районну громадсько-політичну газету «Наше життя»: ключове Газета «Наше життя» виходить двічі на тиждень – вівторок (4 шпальти, чорно-біла) і суботу (8 шпальт, повно колірні 1-8,5-6 ), розповсюджується на території Магдалинівського району тиражем 3000 тис. екземплярів (коливається 2800-3000 тис.). На території району проживає 30 тис. жителів. Економічно ефективним видання стало у 2012 році: перший прибуток склав 3 тисячі гривень – мало, але приємно. Зараз прибуток відчутно збільшився.
Інформація підготовлена в рамках проекту «Підвищення професіоналізму та сприяння актуальним реформам у ЗМІ» впроваджується за фінансування Європейського Союзу та Ради Європи в рамках спільної програми "Зміцнення інформаційного суспільства в Україні". Програма має на меті зміцнення захисту прав людини та основоположних свобод шляхом забезпечення більшої свободи, різноманітності та плюралізму в ЗМІ; відкритого, всебічного, сталого та орієнтованого на громадян підходу до Інтернету на засадах прав людини та ефективної системи захисту громадян з огляду на право на приватне життя і право на контроль над власними персональними даними. Більш детальна інформація про проект - http://www.coe.int/uk/web/kyiv/41 КоментаріДодати коментар |
УАВПП заохочує редакторів та менеджерів регіональних видань активно вивчати досвід колег. І, звісно, постійно експериментувати, випробовувати щось нове у роботі свого видання. Сьогодні це, напевно, найважливіше, що взагалі можна робити як мінімум для виживання. А за великим рахунком – для пошуку власного шляху вперед.