 |
|
- Про асоціацію
- Членство в Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ)
- Юридичний сервіс
- Професійна освіта від УАМБ
- Календар подій
- Публікації
- Блоги
- Медіакарта
Партнери УАВПП
Рішення КСУ: як тепер писати про приватне життя політиків?
Конституційний суд України в своєму Рішенні від 20 січня 2012 року надав офіційне роз’яснення практики застосування норм Конституції щодо поширення конфіденційної інформації стосовно особистого та сімейного життя особи, зокрема щодо посадових осіб.
Відповідно до ст. 32 Конституції України втручання в особисте та сімейне життя особи (збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації) допускається винятково за її згоди та у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
КСУ встановив, що інформація про особисте та сімейне життя особи – це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з посадовою особою та членами її сім’ї, за винятком інформації, що стосується здійснення посадових або службових повноважень. Така інформація є конфіденційною.
Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи, відомості про незаконні дії та персональні дані посадових та службових осіб.
Згідно ст. 182 ККУ незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами до 2 років, арештом до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років, а за ті самі дії вчинені повторно - до 5 років.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена у випадку, якщо буде доведено що така інформація має суспільно важливий інтерес та право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення (згідно ст. 29 Закону України «Про Інформацію»).
Таким чином, своїм Рішенням КСУ роз’яснив, що згідно Конституції України особисте та сімейне життя будь-якої особи, в т. ч. посадової, є конфіденційною інформацією і може бути поширена у визначених Законом випадках. При цьому формулювання «в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини» є досить широким, і в разі наявності достатнього аргументування під ці поняття може підпадати майже будь-яка поширювана інформація про приватне життя посадової особи.
Рішення КСУ вочевидь буде застосовуватись посадовцями для судового захисту права на приватне життя. Тому радимо видавцям не поширювати інформацію про особисте чи сімейне життя без згоди особи, або без достатніх підстав вважати поширення такої інформацію суспільно важливим (в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини).