Підписка на новини УАВПП

 
Реєстрація
Забули пароль?

Партнери УАВПП

Посольство США Представництво Програми розвитку ООН в Україні Coca-Cola MIM-Київ Незалежна Асоціація телерадіоМовників


21 лютого 2019

Результати експертного обговорення «Роздержавлення преси: оцінка реформи»

Facebook Twitter LiveJournal

19 лютого ЦЕДЕМ організував експертне обговорення “Роздержавлення преси: оцінка реформи”. Експерти медійних організацій та представники влади підсумували результати трьох років реформи державних та комунальних ЗМІ, що передбачала зменшення впливу публічних органів влади на пресу. Чи відбулася реформа, які були методи уникнення реформи, майбутнє та основні виклики перед роздержавленими ЗМІ, – розповіли експерти профільних організацій.

Юрій Недяк, начальник управління інформаційної сфери Державного комітету телебачення і радіомовлення України, уточнив оперативні  результати роздержавлення в цифрах. Згідно з даними Держкомтелерадіо, юридично зареєстровано 662 друкованих видання, з них 98 державних. Однак фактично на кінець 2018 року функціонувало 607 комунальних  видань, з державних – фактично діяло 81 видання. Таким чином, реформовані наразі 516 видань, а це 85% від тих, що реально функціонують. З-поміж державних реформовано 27 видань, що становить 34% від діючих.
 
“Територіальні органи юстиції продовжують процедури стосовно тих видань, які в останні дні 2018 року подали документи на перереєстрацію і тому ми очікуємо 90% реформованих комунальних видань. Тому можемо з повним правом говорити, що реформа відбулася, попри нюанси, абсолютна більшість видань реформувалася, бачить своє майбутнє, бачить, яку нішу займуть в нових економічних реаліях,” – відзначив пан Юрій.     
 
Згідно зі словами начальника управління інформаційної сфери Державного комітету телебачення і радіомовлення України, проблемним залишається виконання закону в частині надання адресної підтримки реформованим ЗМІ. Розроблені порядки досі не погоджені Мінфіном.
 
Наразі у комітеті два фокуси у темі:
 
1. інформаційно-правова підтримка реформованих видань;
2. доведення до кінця питання з адресною підтримкою  реформованих видань.
Катерина Кулина, юристка Центру демократії та верховенства права, що  модерувала зустріч, також відзначила, що надання прямої адресної допомоги усім роздержавленим виданням поза конкурсом не відповідає міжнародним стандартам. Значно ефективніше було б провести прозорі та відкриті конкурси, унаслідок яких достойні та націлені на розвиток видання отримали б підтримку.
 
Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права, прокоментував, що в оцінці реформи основним критерієм має стати виконання завдань, поставлених на старті реформи.
“Ми вирішували дві ключові проблеми. Перша з них – вплив органів держави та місцевого самоврядування через бюджетні кошти на контент видань. У контексті роздержавлення видань, ця проблема вирішена майже повністю. І хоч це все ще можливо через реєстрацію комунальних підприємств, однак вплив на видання влади суттєво зменшений.  Друга проблема, яку вирішувала реформа, було право людей на місцях отримувати якісну інформацію та новини. Чи забезпечено вирішення цієї проблеми внаслідок роздержавлення, – навряд чи. Однак, мабуть, ми і не очікували вирішення цієї проблеми у зв’язку із зменшенням популярності друкованої преси та загального зниження стандартів журналістики,“ – відзначив пан Тарас зі своєї точки зору майже двадцятилітньої роботи над питанням роздержавлення.
 
Ігор Розкладай, юрист Центру демократії та верховенства права, відзначив, що норма про адресну підтримку роздержавлених медіа була компромісним рішенням у законі і не є дуже ефективною: “Що стосується державної політики, то важливими є дві речі: по-перше, держава мала б стимулювати вирішення проблеми з папером. Адже закупка паперу в Росії на 5-му році війни є неприйнятною. Варто було б знайти інструменти як стимулювати розвиток паперу, з’ясувавши куди зникло наше виробництво та способи заохочення інвестицій у це виробництво. По-друге, підтримка всім регіональним медіа не потрібна. Так, у багатьох регіонах аграрії створюють та стимулюють ринок, тому підтримку варто було б надавати регіонам зі складними умовами: Полісся, прифронтові регіони, інші специфічні економічні умови. Адже тут варто пам’ятати про дуалістичність медіа: вони є і бізнесом, і реалізацією права на інформацію”.  
 
Саме тому, згідно зі словами пана Ігоря, варто приділити увагу цим регіонам, аби “дружні” сусідні держави не перехопили пальму першості в інформування українських громадян.  Також Ігор Розкладай підняв питання медіа нацменшин, адже люди, які живуть у країні і не включені в інформаційний простір, – це негативна тенденція для держави.

 

Олексій Погорєлов, голова Української асоціації медіа бізнесу прокоментував реформу з точки зору медіа бізнесу. Пан Олексій відзначив важливість перед виборами наявності державних політик щодо місцевої преси: “Водночас, після одноразової державної підтримки, ринок розставить всі крапки над “і”, тому роздержавленим виданням зараз усе потрібно: і менторство, і конкурси міні-грантів на умовах змагання із прозорою звітністю за результатами. Це також має лягти в основу державних політик, адже за результатами такої діяльності, ми отримаємо певну кількість позапартійних, рівновіддалених від усіх комерційних медіа, на противагу “бойовим листкам”, які створюють місцеві органи самоврядування аби продовжувати свій піар.”  

 

Також, за словами пана Олексія, децентралізація стимулює розвиток і поширення впливу місцевої преси: об’єднані територіальні громади уже шукають способи вирішення питання інформування, часто починаючи з Фейсбуку, це також підхоплюють фермерські об’єднання і далі розвиваються через інші платформи.

 

Олексій Погорєлов відзначив, що цим ЗМІ дуже потрібен розвиток. Так, на конкурс міні-грантів для редакцій подали 73 заявки і до кінця подачі очікують 80 заявок на 10 міні-грантів. Редакції просять про навчання, подаються на гранти, прагнуть розвивати навички фінансового менеджменту, проектного мислення. Для місцевих ЗМІ також викликом є створення рекламного ринку, якого до цього вони не потребували. Донорські та державні кошти мають стати трампліном для переорієнтації цих видань на самостійний рух та орієнтацію на локальну аудиторію та ринок.  

Людмила Опришко, медіаекспертка Платформи прав людини, прокоментувала анахронізм державної політики, яка пам’ятає, як працювати зі ЗМІ в умовах соціалістичного командного режиму. Зокрема це відображено в законах “Про статус народного депутата” та “Про статус депутата місцевих рад”, які зобов’язують місцеву пресу публікувати звіти про їхню діяльність. І до цього часу депутати звертаються до місцевих ЗМІ із такими вимогами. “Це свідчить про систему мислення цих людей. Як на мене, державної політики не буде, якщо ми не сформулюємо тези та принципи, засади взаємодії між владою та реформованими медіа, яким ця політика повинна відповідати. Адже інакше державну політику втілюватимуть так, як було вигідно раніше. ”

 

“Реформа не до кінця завершена. Окрім того, що низка редакцій друкованих ЗМІ передала засновницькі права комунальним підприємствам, фактично залишившись залежними, це ж відбулося і з комунальними медіацентрами. Поза реформуванням залишилися комунальні телерадіокомпанії, яких зараз майже 100, і через ці медіа держава може продовжувати вчиняти вплив, ” – загалом оцінила стан реформи пані Людмила.  

 

Світлана Остапа, заступниця шеф-редактора Детектор медіа, членкиня громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики, наголосила, що реформа не закінчилася, вона триває і юридично, і змінюється ставлення редакцій та їхнє усвідомлення невідворотності змін: “Для остаточного завершення реформи потрібно внести зміни до низки законів, окрім того, який не був ухвалений восени торік (законопроект №8441, що мав на меті усунути системні законодавчі проблеми реформи). Потрібно також вносити зміни до закону “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади” і у закон “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, з якого варто залишити лише кілька норм.”    

Щодо договорів про висвітлення діяльності місцевої влади Світлана Остапа відзначила, що значно краще, аби це був двосторонній прозорий договір про висвітлення. І тоді редакції чітко розумітимуть, скільки площі їм потрібно віддати чи продати місцевій владі для публікації регуляторних актів, повідомлення про сесії, повідомлення про слухання тощо, які публічні органи зобов’язані оприлюднити у місцевій пресі.

Також пані Світлана сказала, що результати роздержавлення на сьогодні показали, що є кілька способів обійти реформу: “Почали створювати комунальні підприємства і вони почали ставати засновниками газет і статистики за цим способом наразі немає.  Другий спосіб – створення інформагенцій, і третій спосіб – створення “бойових листків”. Це вчиняється для того, аби мери та місцева влада не втрачали контроль над тими виданнями, які у них були”.  
 
Зараз важливо з’ясувати хто може взяти на себе ведення такої статистики обходу реформи та опублікувати її. Переважно до подібних методів вдавалися регіони, які найбільше сиділи на “дотаційній голці” та дуже повільно роздержавлювалися, поміж такими, згідно зі статистикою, були Закарпаття та Київ.    
 
Наразі ворогом №1 роздержавлення редакції називають Укрпошту, деякі видання навіть звинувачують її у падінні накладів, адже існують проблеми зі своєчасною доставкою газет. Через це окремі медіа перейшли з дво- чи триразового видання на тиждень на щотижневе. “Роздержавлення, наразі, – підсумувала пані Світлана, – це зміна по формі, зміна по суті та змісту відбувається значно повільніше.”
 
Олександр Білінський, співзасновник Агенції розвитку локальних медіа “Або”, розповів про досвід співпраці з локальними та регіональними медіа, яким чином Агенція навчає редакції продавати рекламу через спецпроекти, створюючи поміж учасниками програми редакційні батли, тобто конкурентне середовище, у якому слід звикнути працювати медіа.
 
“Одним із завдань реформи є незалежність. Я бачу проблему у тому, що частина редакцій поукладала договори із міськими радами на висвітлення діяльності. Це також до певної міри залежність, адже годі чекати у такому разі критичних матеріалів. Це нівелює нашу роботу, адже для чого редакції тоді працювати у ринкових умовах, якщо можна піти звичним шляхом,” – наголосив пан Олександр.
 
Євгенія Олійник, медіа експертка Фонду розвитку ЗМІ, розповіла про завдання, які  ставить перед собою акселератор регіональних медіа та з якими проблемами стикаються  ці медіа. 
 
Євгенія зазначила, що слід чітко розмежовувати донорські, державні та кошти бізнесу. Адже помітно, що редакції, які працюють на донорські кошти, можуть вважати своєю аудиторію донора і не завжди орієнтуються на дослідження проблем своїх читачів. У той же час, у видань, що орієнтуються на запит аудиторії, є ризик вдатися до жовтизни та йти на повідку в аудиторії. Євгенія відзначила, що важливо не дати роздержавленим ЗМІ впасти в одну із цих крайностей. Цьому може посприяти навчання редакцій фінансового та проектного менеджменту, способів розвивати та створювати рекламний ринок.
 
Пані Євгенія запропонувала оцінювати реформу роздержавлення за традиційними категоріями проектного менеджменту “output, outcome та impact”: “Зараз ми отримали, за output, уже названу кількість реформованих видань; за outcome простежимо поукладали чи ні ці ЗМІ договори із місцевою владою; і за impact, – чи отримало населення якісну інформацію”.
 
Центр демократії та верховенства права впродовж багатьох років займався адвокацією роздержавлення і працював над розробкою Закону про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ, який зрештою був ухвалений 24 грудня 2015 року. Протягом усього часу реформи ми слідкували за її динамікою, надавали консультації редакціям щодо реформування, аналізували системні проблеми, які виникали у ході перетворень і надавали пропозиції їх розв’язання через розробку законодавчих змін. Оскільки реформа все ще триває, ми продовжуємо стежити за процесами та надавати консультації редакціям.
 
Центр демократії та верховенства права



Коментарі

Додати коментар