Газета для мислячих читачів

Такою планує стати оновлена “Українська столиця”

Цього понеділка вийшов уже другий номер оновленої газети "Українська столиця". Змінено її концепцію, дизайн, оформлення. Тижневик у кольорі спочатку з'явився на восьми, а тепер на шістнадцяти шпальтах. Усе це слід розглядати в контексті реформування столичних муніципальних видань.

— Раніше “Українська столиця” існувала сама по собі,— розповідає виконувач обов’язків головного редактора газети Павло Карайченцев.— У чомусь дублювала “Хрещатик” і “Вечірній Київ”. Нині ж можна сказати, що цей тижневик стане своєрідним продовженням щоденної газети Київради “Хрещатик”. Якщо “Хрещатик” в оперативному режимі висвітлює життя нашого міста і частково — загальнонаціональні події, то “Українська столиця” писатиме про тенденції, підбиватиме підсумки за тиждень, місяць. Отож зміст цих двох видань ми погоджуватимемо, координуватимемо. Спільними зусиллями активно розроблятимемо важливі теми, спочатку їх порушуватиме “Хрещатик”, а потім глибше аналізуватиме “Українська столиця”.

— Відповідно має змінитися й аудиторія видання. Чи не так?

— Справді. Донедавна “Українська столиця” переважно була газетою для літніх людей, де публікували різноманітні поради, рецепти. А нова команда, яка прийшла в редакцію, бачить нову функцію тижневика — він має стати своєрідним дискусійним майданчиком для вироблення стратегії розвитку міста. І тому розраховуємо, що нас читатимуть бізнесмени, менеджери, чиновники, котрим за тридцять. Вони цікавляться усім, що відбувається в українській столиці,— куди вона рухається, чому Київрада ухвалює те чи інше рішення. Наші потенційні читачі — люди, які мають величезний досвід та свіжі прогресивні ідеї, котрі “Українська столиця” допомагатиме втілювати в реальні проекти. Отож запрошуємо до співпраці фахівців з політичного, економічного, наукового життя, з питань культури. Оскільки йдеться про експертне видання, то представлятимемо всі точки зору. Інакше істини не знайти.

Якщо “Хрещатик” в оперативному режимі висвітлює життя нашого міста і частково — загальнонаціональні події, то “Українська столиця” писатиме про тенденції, підбиватиме підсумки за тиждень, місяць.

З такою зміною формату пов’язане й підвищення вартості одного номера газети. Якщо раніше “Українська столиця” коштувала в кіоску 40 копійок, то нині — дві гривні. Але свого читача ми вже знаходимо. Почали з накладу 7 тисяч примірників, а наприкінці року, сподіваємося, що він сягне 15 тисяч. Де-де, а в столиці багато мислячих людей.

— Коли ви говорили про зв’язку “Українська столиця” — “Хрещатик”, у мене виникла аналогія з телевізійними програмами: “Подробиці” і “Подробиці тижня” на “Інтері” чи ТСН і “ТСН — підсумковий випуск” на каналі “1+1”...

— Так, є аналогія. Власне, подібне ми можемо спостерігати й серед друкованих видань: щоденні “Экономические известия” і “Эксперт”, який виходить наприкінці тижня. Але їх готує видавничий дім. У Київради такого немає, проте координувати дії досі розрізнених комунальних видань можна і потрібно. Вони мають кооперуватися, доповнювати одне одного. Нічого нового ми не вигадували, просто взяли схему, яку давно практикують на Заході, а тепер і в Україні. Вона дає змогу оптимізувати виробничий процес, подачу інформації, знайти кожному виданню свого читача.

А нова команда, яка прийшла в редакцію, бачить нову функцію тижневика — він має стати своєрідним дискусійним майданчиком для вироблення стратегії розвитку міста.

Якщо простежити історію “Української столиці” (до 2005 року вона виходила як просто “Столиця”), то ми, власне, повертаємося до її первісної концепції.

З’явившись улітку 1996-го, “Столиця” стала першим у Києві кольоровим громадсько-політичним тижневиком. І в такому форматі проіснувала майже рік. Потім редакція відмовилася від кольору, почала випускати номери тричі на тиждень. Тоді знову стала тижневиком. Отаке метання призвело до того, що “Українська столиця” поступово почала втрачати свій формат, читача. Цікаво, що й через десять років наше видання знову є єдиним у Києві кольоровим громадсько-політичним тижневиком. Але вже з чіткішими цілями, амбітною командою, а отже, кращими перспективами.

Цікаво, що й через десять років наше видання знову є єдиним у Києві кольоровим громадсько-політичним тижневиком. Але вже з чіткішими цілями, амбітною командою, а отже, кращими перспективами.

— Ви розраховуєте тільки на столичного читача?

— Не тільки. Ми розуміємо, що наше видання має бути цікавим і для львів’янина, і для донеччанина. Адже всім цікаво, що відбувається в епіцентрі подій — Києві. Але в регіонах почнемо виходити не раніше, ніж з вересня нинішнього року. Тепер же головне завдання — привабити читацьку аудиторію столиці.

Валерій НОВОСВІТНІЙ “Хрещатик”

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар