 |
|
- Про асоціацію
- Членство в Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ)
- Новини ринку преси
- Юридичний сервіс
- Професійна освіта від УАМБ
- Календар подій
- Публікації
- Блоги
- Медіакарта
Партнери УАВПП
Судова практика з питань захисту честі, гідності та ділової репутації
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 листопада 2008 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого
|
Лященко Н.П.,
|
|
|
суддів:
|
Жайворонок Т.Є., Костенка А.В.,
|
Перепічая В.С. Прокопчука Ю.В.,
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до редакції обласної газети "Зірка надії", прес-служби Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України та Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України (далі - Житомирський ОК СПУ) на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 травня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що прес-служба Житомирського ОК СПУ опублікувала в газеті "Зірка надії" від 6 квітня 2007 року №14(603), друкованому засобі масової інформації Житомирського ОК СПУ, статтю під назвою "У бюро Житомирського обкому СПУ", в якій розповсюджено неправдиві щодо нього та його діяльності відомості, а саме: "генерал ОСОБА_1 методами тиску позбавляється досвідчених працівників, необгрунтовано тасує кадри, припускається інших зловживань, про які стало відомо в обкомі партії. Бюро обкому СПУ розцінює позицію генерала ОСОБА_1 як таку, що завдає шкоду авторитету міліції". Просив визнати ці відомості такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію; зобов'язати відповідачів надрукувати спростування цих відомостей наступного змісту: "Не відповідають дійсності відомості, викладені в статті "У бюро Житомирського обкому СПУ", надрукованій в газеті "Зірка надії" від 6 квітня 2007 року №14(603) в частині інформації відносно дій начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 Прес-служба Житомирського ОК СПУ приносить ОСОБА_1 свої вибачення". Просив зобов'язати газету надати йому можливість надрукувати відповідь на публікацію; стягнути в солідарному порядку з відповідачів моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн. та судові витрати.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 8 травня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано відомості недостовірними; зобов'язано Житомирський ОК СПУ надрукувати їх шляхом розміщення протягом 30 днів після набрання рішенням суду законної сили в газеті "Зірка надії" текст спростування вказаного позивачем змісту; зобов'язано Житомирський ОК СПУ надати ОСОБА_1 можливість надрукувати в газеті "Зірка надії" відповідь на публікацію; стягнуто з Житомирського ОК СПУ на користь позивача 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
У поданій касаційній скарзі Житомирський ОК СПУ просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга підлягає до задоволення .
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з яким погодилася й апеляційна інстанція, виходили з того, що оскільки відповідач не подав належних доказів на підтвердження правдивості поширених про діяльність ОСОБА_1 відомостей, відтак інформація щодо позивача є недостовірною. Таким чином, особисті немайнові права ОСОБА_1 порушено та завдано йому моральних збитків.
З такими висновками погодитись не можна, тому що судами неправильно застосовані закони, які підлягають застосуванню, та не враховані міжнародно-правові зобов'язання України в сфері свободи слова, свободи вираження поглядів. Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.
Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України : "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника УМВС в Житомирській області і викладені у статті спірні відомості стосувалися саме його діяльності як посадової особи.
А тому при вирішенні даного спору судам слід було врахувати положення абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Крім зазначеного, поза увагою судів залишився той факт, що у самій статті йде мова саме про оцінку діяльності, а саме: "Бюро обкому СПУ розцінює позицію генерала ОСОБА_1 як таку, що завдає шкоди авторитету міліції. У зв'язку з цим бюро обкому доручило першому секретарю обкому т. Дімонту М.З. донести думку бюро обкому з цього приводу вищому керівництву партії, а члену бюро обкому народному депутату України т. Баранівському О.П. - донести її до керівництва МВС".
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про політичні партії в Україні" політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом.
Зазначене вказує на те, що спірна інформація є оцінкою дій, висловлювання у статті не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надають можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб'єктивних переконань. Крім того, відповідач посилався на відсутність його умислу в заподіянні шкоди.
Аналіз змісту статті говорить про те, що вона направлені не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, а на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадової особи та позиції Житомирського ОК СПУ стосовно цієї діяльності.
Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності.
Оскільки в статтях відсутня недостовірна інформація, а за висловлювання оціночних суджень Житомирська ОК СПУ не може бути притягнута до відповідальності, то у суду не було підстав для задоволення позовних вимог, а тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 травня 2008 року скасувати, ухвалити в справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до редакції обласної газети "Зірка надії", прес-служби Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України та Житомирського обласного комітету Соціалістичної партії України про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
|
Головуючий
|
Н.П. Лященко
|
|
Судді:
|
Т.Є. Жайворонок А.В. Костенко В.С. Перепічай Ю.В. Прокопчук
|
У х в а л а
іменем україни
|
17 грудня 2008 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Лященко Н.П.,
Костенка А.В., Перепічая В.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" (далі - ТОВ "Панорама"), ОСОБА_4, Сумської обласної молодіжної громадської організації "Студентське братство Сумщини", ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Сум від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 4 вересня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Панорама", ОСОБА_4, Сумської обласної молодіжної громадської організації "Студентське братство Сумщини", ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 серпня 2007 року приблизно о 21 годині в с. Климентове Охтирського району Сумської області щодо нього та членів його родини з боку ОСОБА_2 було вчинено дрібне хуліганство - відповідач принизив його честь і гідність. У номері 35 (455) газети "Панорама" від 29 серпня - 5 вересня 2007 року була опублікована стаття "По беспределу", в якій автори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у негативному сенсі згадували його ім'я, поширюючи про нього недостовірну інформацію. Зміст публікації вважає образливим для себе, завідомо неправдивим щодо дій відповідача ОСОБА_2 Фактично за допомогою газети як засобу масової інформації відповідачі намагалися дискредитувати його як людину, яка займає посаду судді, голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області, сформувати про нього негативну думку в очах громадян району. Вважаючи, що інформація, поширена відповідачами, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, ОСОБА_1 просив визнати її недостовірною та зобов'язати газету спростувати цю інформацію, визнати недійсним надруковане повідомлення, а саме: "на підставі заяви голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1"; "ІНФОРМАЦІЯ_2"; "що нібито ОСОБА_1 не надавав можливості ОСОБА_3 виїхати з річки, закривши ключем шлагбаум"; "що міліція тримала позивача в курсі подій і під його керівництвом діяла не безпристрасно по виконанню команди "фас" до депутата ОСОБА_2", "що на любого громадянина можна руками працівників міліції та судді завести справу та посадити на 5, 7 чи 15 діб"; "міліція і судді названі організаційним злочинним угрупуванням, які вперше в житті отримали принциповий опір з боку депутатів".
Позивач також просив визнати відомості, викладені ОСОБА_2 на прес-конференції в серпні 2007 року, такими, що не відповідають дійсності, як і відомості, викладені в листівці тиражем 2 тис. одиниць, виготовлені Сумською обласною молодіжною громадською організацією "Студентське братство Сумщини" під керівництвом ОСОБА_5, під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" голові Охтирського районного суду ОСОБА_1".
Моральну шкоду просив стягнути на його користь із ОСОБА_2 - 50 тис. грн., з ТОВ "Панорама" - 30 тис грн., з автора статті журналіста ОСОБА_2 - 10 тис грн., з ОСОБА_5 - 25 тис. грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 10 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 4 вересня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не надані докази недостойних дій відповідача, а викладені в статті відомості не належать до таких, що порочать честь, гідність ОСОБА_1 У зазначеній статті та листівці наведені критичні оцінки певних фактів та подій, які мали місце, вони є оціночними судженнями відповідачів і не можуть визнаватися відомостями, що порочать особу. З такими висновками районного суду погодилася й колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, залишаючи рішення без змін.
Проте повністю із цим погодитися не можна.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації" (зі змінами від 4 червня 1993 року №3), при розгляді справ суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей є також вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, які за змістом або формою порочать честь, гідність громадянина чи організації.
Обов'язок довести відповідність розповсюдження відомостей покладається на відповідача, а на позивача - обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме тією особою, до якої пред'явлено позов.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 10, 213- 215 ЦПК України зобов'язаний був вжити передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки і сприяти у здійсненні цих прав, перевірити і оцінити поряд з іншими доказами пояснення сторін, обґрунтовуючи рішення відповідними доказами, дослідженими в судовому засіданні, навести докази, на підставі яких ті чи інші докази були відхилені.
Як установлено судом, ОСОБА_1 довів той факт, що в газеті "Панорама" від 29 серпня - 5 вересня 2007 року була надрукована стаття "По беспределу", в якій давалася негативна оцінка якостям позивача. Поширення цих відомостей підтверджується доказами, які є в матеріалах справи.
Усупереч ст. 203 ЦПК України суд не зазначив у рішенні, на підставі яких саме доказів він дійшов висновку про те, що поширені відомості не завдають шкоди інтересам, честі, гідності і діловій репутації позивача як судді, голові міськрайонного суду. Суду слід з'ясувати ці питання, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Пояснення свідків, на які посилався суд у своєму рішенні, не узгоджуються між собою та спростовуються іншими наявними у справі доказами. Суд не дав ніякої оцінки поясненням свідків зі сторони позивачів, хоча вони й були допитані в судовому засіданні. У судове засідання не були викликані свідки, які підтвердили чи заперечили факти, викладені в матеріалах адміністративної справи.
Як установлено судом, на день публікації статті та інших оспорюваних фактів, позивач обіймав посаду голови міськрайонного суду. При ухваленні рішення ця обставина була предметом обговорення судом.
Проте з висновком суду про те, що оспорювана позивачем інформація, хоч і є негативною, однак не підлягає спростуванню, повністю погодитися не можна і підлягає додатковій перевірці.
Свобода дотримуватись своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформації цією чи даних, що підлягають перевірці, ст. 10 захищає й погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму погляду.
Суд по суті визнав, що викладені відповідачем відомості є негативними, але в рішенні конкретно не зазначено, чи могло це бути підставою для задоволення позову.
Суд не звернув уваги на необхідність розрізняти факти та оціночні судження. При цьому не врахував, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.
З урахуванням наведеного не дана належна оцінка викладеним у статті висловлюванням ОСОБА_2 про позивача, а саме: чи це висловлювання є оціночним судженням відповідача, чи це встановлений факт.
Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що згідно зі ст. - 47-1 Закону України "Про інформацію" указана інформація не підлягає спростуванню, оскільки є оціночним судженням відповідача щодо деяких фактів та дій і вони не є відомостями, які можуть бути спростовані в порядку, передбаченому ст. 277 ЦК України.
Але суд не врахував, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 "Про застосування судом законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. Позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Цих вимог суд не врахував, залишивши поза увагою доводи позивача, що зазначені в статті факти не відповідають дійсності.
Крім того, суду необхідно встановити, чи всі оспорювані висловлювання відповідача мали місце й несуть тільки образливий характер.
З урахуванням наведеного суду необхідно з'ясувати: чи висловлювання, викладені в зазначеній статті і оспорюванні позивачем, є оціночними чи фактами; чи всі висловлювання відповідача є таким, що підлягають спростуванню; чи їх негативні частини принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345, 348 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Сум від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 4 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
|
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
|
Судді:
|
М.П. Пшонка Н.П. Лященко А.В. Костенко В.С. Перепічай
|
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
28 січня 2009 року м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,
Григор'євої Л.І., Луспеника Д.Д., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційна група "Про100" про захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який був ним уточнений у вересні 2007 року, посилаючись на те, що 27 жовтня 2005 року газета "Україна молода" опублікувала його замітку під назвою "На курорті пташиний грип?", а 9 листопада 2005 року газета "Азовский бульвар" - статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1", підставою для яких були певні фактичні обставини та звернення громадян. Перша з них викликала необхідність створення комісії та перевірки цієї інформації з боку відповідних служб м. Бердянська, унаслідок чого зроблено висновок про відсутність пташиного грипу.
У відповідь на його статтю 2 листопада 2005 року в газеті "Бердянские ведомости", засновником і видавцем якої є ТОВ "Інформаційна група "Про100" була опублікована стаття автора та редактора ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_5", а 30 листопада 2005 року - стаття начальника Бердянської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_2", или ІНФОРМАЦІЯ_4". У зазначених статтях окремі висловлювання та думки авторів принижують його честь, гідність і ділову репутацію.
Зокрема, у статті ОСОБА_4 шість разів ужито вислів у лапках "журналист-профессионал", допущені висловлювання про те, що він "мужик болтальщик с одесского привоза" зі "сверх завышенной, совершенно необоснованной амбициозностью", "рождено было это творение у подъезда за игрой в домино", що в нього "отсутствие интересных тем", "информационный голод" і "нехватка вдохновения". У своїй статті ОСОБА_3 обізвав його "эмоционально неуровновешеным".
Зазначені висловлювання свідчать про бажання авторів статей і видавця переконати читачів у тому, що він є людиною неосвіченою в журналістці, дезорієнтував мешканців м. Бердянська щодо пташиного грипу, статті принижують його як професійного журналіста та людину. Однак він має 33-річний досвід роботи в редакціях як місцевих, так і загальнодержавних газет та всесвітньої служби Бі-Бі-Сі, спілкується з багатьма відомими політиками й діячами України.
З урахуванням наведеного позивач просив визнати наведені вище висловлювання відносно нього такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язати редактора газети "Бердянские ведомости" опублікувати підготовлене ним спростування під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Крім того, посилаючись на те, що зазначені вище статті з недостовірними висловлюваннями щодо нього завдали йому моральних страждань і нервових переживань, зменшили отримання гонорару через неможливість готувати публікації до газет у звичному режимі, просив стягнути на його користь із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5100 грн. і матеріальні збитки в розмірі 450 грн., а також розподілити судові витрати.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано і позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано такими, що викладені недостовірно та не відповідають дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача, наступні положення статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", или ІНФОРМАЦІЯ_4": "мужик болтальщик с одесского привоза", "эмоционально неустойчивый автор" зі "сверх завышенной, совершенно необоснованной амбициозностью". Зобов'язано ТОВ "Інформаційна група "Про100" у місячний термін опублікувати в газеті "Бердянские ведомости" відповідь-спростування ОСОБА_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3". Стягнуто на користь позивача солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі опублікувати свої статті у відповідь на статті позивача, які викликали суспільний інтерес, і в них надали інформацію про результати проведеної службової перевірки щодо відсутності в м. Бердянську пташиного грипу, навели зустрічні критичні зауваження та особисті думки стосовно публікацій позивача й наміру ображати його не мали, використали своє конституційне право на свободу думки і слова.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що висловлювання відповідачів у своїх статтях щодо позивача, які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними та принижують його честь, гідність і ділову репутацію, а також завдали моральної шкоди у розмірі, визначеному судом.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій установлено, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 є відомим журналістом, який у своїх газетних публікаціях у 2005 року: "На курорті пташиний грип?", "ІНФОРМАЦІЯ_1" висвітлив суспільно необхідну інформацію щодо пташиного грипу в м. Маріуполі, яка активно обговорювалась населенням. Унаслідок таких публікацій проводились певні перевірки відповідними державними службами. У відповідь на зазначені газетні публікації відповідачі опублікували дві свої газетні статті, в яких ставили за мету спростувати наведену позивачем інформацію, посилаючись на результатами відповідних службових перевірок.
При цьому у публікаціях вони навели свої оціночні судження, думки, переконання, а також критичну оцінку інформації, яка містилась у публікаціях позивача, щодо обговорення питань загального значення.
Спростовані апеляційним судом висловлювання: "мужик болтальщик с одесского привоза", "эмоционально неустойчивый автор" зі "сверх завышенной, совершенно необоснованной амбициозностью" не є інформацією в розумінні Закону України "Про інформацію" та ст. 277 ЦК України, на яку посилався апеляційний суд, а є суб'єктивною думкою, оцінкою особи позивача.
Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідачів, вони не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка висловлена, зокрема, у рішеннях цього суду у справах "Лінгенс проти Австрії" від 8 липня 1986 року та "Українська прес-група" проти України" від 29 березня 2005 року.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище статті відповідачів мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував та тлумачив норми матеріального права, не врахував, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, при цьому порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України зазначене є підставою для скасування рішення апеляційного суду із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2008 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
|
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.І. Балюк
В.М. Барсукова
Л.І. Григор'єва
Д.Д. Луспеник
|
|
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
4 лютого 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого
|
Патрюка М.В.,
|
|
|
суддів:
|
Жайворонок Т.Є., Мазурка
В.А., Костенка А.В., Пшонки
М.П., -
|
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю міжрегіонального базового товарно-комерційного підприємства "Кредо" (далі - ТОВ МБТКП "Кредо") до Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, Херсонської міської асоціації журналістів "Південь", приватного підприємця ОСОБА_1, редактора громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" Бурмагіна Олександра Олександровича, громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору", ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування відомостей, що не відповідають дійсності, та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 6 листопада 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2006 року ТОВ МБТКП "Кредо" звернулося в суд із позовом до Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, Херсонської міської асоціації журналістів "Південь", приватного підприємця ОСОБА_1, редактора громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" Бурмагіна О.О. про захист ділової репутації, спростування відомостей, що не відповідають дійсності, та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ МБТКП "Кредо" посилалося на те, що в у громадсько-політичному незалежному тижневику "Вгору" № 14/184 від 6 квітня 2006 року було опубліковано статтю "На последней сессии у херсонцев украли еще один миллион?", якою було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки були розповсюджені відомості, які не відповідають дійсності та посягають на його ділову репутацію, у зв'язку із чим просило визнати недійсною та такою, що принижує ділову репутацію інформацію, поширену в громадсько-політичному незалежному тижневику "Вгору" № 14/184 від 6 квітня 2006 року, зобов'язати відповідачів опублікувати спростування вищезазначеної статті та стягнути солідарно 50 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати у справі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 травня 2007 року позов ТОВ МБТКП "Кредо" задоволено частково. Визнано недійсними та такими, що принижують ділову репутацію ТОВ МБТКП "Кредо", відомості, які опубліковані в громадсько-політичному незалежному тижневику "Вгору" №14/184 від 6 квітня 2006 року в статті "На последней сессии у херсонцев украли еще один миллион?" (мовою оригіналу), а саме: "этот земельный участок (в районе железнодорожного вокзала) был продан по 47 гривен за квадратный метр, в то время, как эта земля в центре стоит 250 гривен за квадратный метр! Но покупателю и эта цена показалась несколько "завышенной" и он предложил городскому совету снизить цену на 1 000 000 гривен!!!", "итак участок рыночная стоимость которого превышает 1 млн. 400 тысяч гривен, отдали владельцу "Стариков Хоттабычей" за 400 тысяч. Это значит: просальдовское большинство дружно проголосовало за то, чтобы городской бюджет недополучил 1 млн. гривен."
Зобов'язано Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я, Херсонську міську асоціацію журналістів "Південь", приватного підприємця ОСОБА_1, редактора громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" Бурмагіна О.О., громадсько-політичний незалежний тижневик "Вгору" опублікувати спростування відомостей, які опубліковані в громадсько-політичному незалежному тижневику "Вгору" у №14/184/ від 6 квітня 2006 року в статті "На последней сессии у херсонцев украли еще один миллион?" (мовою оригіналу), а саме: "этот земельный участок (в районе железнодорожного вокзала) был продан по 47 гривен за квадратный метр, в то время, как эта земля в центре стоит 250 гривен за квадратний метр! Но покупателю и эта цена показалась несколько "завышенной" и он предложил городскому совету снизить цену на 1 000 000 гривен!!!", "итак участок рыночная стоимость которого превышает 1 млн. 400 тысяч гривен, отдали владельцу "Стариков Хотгабичей" за 400 тысяч. Это значит: просальдовское большинство дружно проголосовало за то, чтобы городской бюджет недополучил 1 млн. гривен.", на тій самій полосі та тим самим шрифтом у громадсько-політичному незалежному тижневику "Вгору", що й спростовуване повідомлення, не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнуто солідарно з Херсонського обласного Фонд милосердя та здоров'я, Херсонської міської асоціації журналістів "Південь", приватного підприємця ОСОБА_1, редактора громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" Бурмагіна О.О., громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" на користь ТОВ МБТКП "Кредо" 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2 500 грн. судового збору, 15 грн. витрат на інформаційне-технічного забезпечення розгляду справи.
У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 6 листопада 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції у частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат скасовано й ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ТОВ МБТКП "Кредо" про відшкодування моральної шкоди- задоволено частково. Стягнуто солідарно з Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, Херсонської міської асоціації журналістів "Південь" на користь ТОВ МБТКП "Кредо" 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 515 грн. судових витрат.
У задоволенні позовних вимог ТОВ МБТКП "Кредо" до приватного підприємця ОСОБА_1, редактора громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" Бурмагіна О.О., громадсько-політичного незалежного тижневика "Вгору" про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я просить скасувати ухвалені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав доведеним, що інформація, про ціну продажу земельної ділянки ТОВ МБТКП "Кредо" і згадка про позивача в контексті всієї статті та її заголовку в негативному сенсі порушує його особисті немайнові права, принижує його ділову репутацію.
Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, належним чином не перевірив доводи відповідачів щодо оціночного характеру їх суджень в контексті всієї статті, її заголовку та ціни продажу земельної ділянки ТОВ МБТКП "Кредо" з урахуванням положень ст. ст. 47, 47-1 Закону України "Про інформацію".
За викладених обставин судові рішення без змін залишатись не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого йому належить урахувати наведене, більш повно з'ясувати обставини справи, надати зібраним доказам належну правову оцінку та залежно від установлених обставин вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 травня 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 6 листопада 2007 року скасувати та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
|
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
|
Судді:
|
Т.Є. Жайворонок
|
|
|
А.В. Костенко
|
|
|
В.А. Мазурок
|
|
|
М.П. Пшонка
|
Верховний Суд України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
18 лютого 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати
у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
|
Головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
||
|
Суддів:
|
Балюка М.І.,
|
Григор'євої Л.І.,
|
|
|
|
Барсукової В.М.,
|
Луспеника Д.Д.,
|
|
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У червні 2006 рокуОСОБА_1звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3. про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., посилаючись на те, що вона працює селищним головою Затоківської селищної ради, а відповідач - директор бази відпочинку "Бриз", розташованої у Лиманському рекреаційному районі смт. Затока, який не згідний з рішенням селищної ради про виділення земельної ділянки в районі бази відпочинку "Бриз", поширив про неї ганебні відомості, які не відповідають дійсності. Зокрема, на проведених зборах громадськості у актовому залі виконкому Затоківської селищної ради 10 січня 2005 року ОСОБА_3. поширив друковану інформацію, назвавши її як "Відкритий лист Президенту України", в якому вказав, що вона (ОСОБА_1.) займається:
"...Залякуванням одних підприємців, яких більшість, маніпулюючи іншими (головне не безкоштовно), вона насамперед вирішує свої особисті проблеми".
"...Розбиті дороги, відсутнє освітлення, забруднені вулиці, купи сміття, відсутність набережної, відсутність значних курортно-розважальних об'єктів - хто прийде відпочивати на цей "курорт".
"....Сьогодні пані ОСОБА_1зайнята більш значною справою - продажем земель на березі моря. Земля продається не сотками, а гектарами ..."
"...Пані ОСОБА_1виконує тільки представницькі функції - особисто виїжджає з покупцями на місце, де вирішує всі фінансові питання..."
"... Не важко догадатися в чиїх кишенях осідають величезні гроші. Так в 2004 році була продана вся прибережна зона й пляжі в Лиманському курортному районі, а тендерів, конкурсів і аукціонів на ці земельні ділянки ніхто не проводив...",
"...При розробці генерального плану Затоки виключила слово "курорт",
"...Така антидержавна, корупційна діяльність керівництва Затоківської селищної ради вимагає негайної уваги з боку компетентних органів і нової влади."
"....Затоківському ВУЖКХ виділяються мільйони дотацій, куди діваються сотні тисяч гривень вкладених на будівництво селищної лікарні, яку не можуть побудувати вже п'ять років...",
"...При цьому самий головний у Затоці забудовник, будується дуже швидко".
Вважає, що зазначена інформація є недостовірною та принижує її гідність, честь та ділову репутацію. Просила зобов'язати ОСОБА_3. спростувати поширену ним недостовірну інформацію на аналогічних зборах громадськості смт. Затока, а також в аналогічному "Відкритому листі Президенту України".
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року позовОСОБА_1. доОСОБА_3. задоволено та визнано відомості, розповсюджені ОСОБА_3. у "Відкритому листі Президенту України" від 10 січня 2005 року недостовірними і такими, що принижують гідність, честь і ділову репутацію позивачки. Зобов'язаноОСОБА_3. спростувати розповсюджені ним недостовірні відомості на аналогічних зборах громадськості смт. Затока, а також в аналогічному "Відкритому листі Президенту України". Стягнуто з ОСОБА_3. на користьОСОБА_1. 30 000 грн. моральної шкоди та 1 500 грн. сплаченого державного мита.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2006 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3. ставиться питання про скасування вказаних рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що поширенням ОСОБА_3. на загальних зборах громадськості в актовому залі виконкому Затоківської сільради 10 січня 2005 року недостовірної інформації та оголошенням друкованої інформації у "Відкритому листі Президенту України" відносноОСОБА_1., він принизив її гідність, честь та ділову репутацію, чим завдав моральної шкоди.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до вимог ст. 40 Конституції України громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Судам, при розгляді справи, необхідно було мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається у зазначені органи із заявою, в якій зазначається та чи інша інформація, яку зазначений орган компетентний перевірити і дати відповідь, проте у ході перевірки вони не знайшли свого підтвердження, дана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення зазначеної особи до цивільно-правової відповідальності, так як у даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Крім того, суди не дали належної оцінки поясненням відповідача відносно того, що у Відкритому листі на адресу Президента України від 10 січня 2005 року він просив гаранта Конституції України доручити компетентним контролюючим органам провести перевірки законності відчуження та виділення земельних ділянок на узбережжі Чорного моря та провести перевірки законності використання бюджетних коштів Затоківською селищною радою, а також не було доведено факту оголошення зазначеного листа ОСОБА_3. на загальних зборах громадськості у смт. Затока.
Також судам при вирішенні справ про захист гідності і честі за участю посадових осіб слід було врахувати положення абз. 6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8 рп/2003, в якому вказано на особливості реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Разом з тим, для задоволення позову судам слід було встановити, в установленому ЦПК України порядку, що відповідач, поширюючи зазначену інформацію не мав для цього ніяких фактичних підстав, а мав намір завдати шкоди особистим немайновим правам позивачки.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
|
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.І. Балюк
В.М. Барсукова
Л.І. Григор'єва
Д.Д. Луспеник
|
|
Верховний Суд України
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 лютого 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
г оловуючого
|
Патрюка М.В.,
|
|
|
суддів:
|
Жайворонок Т. Є., Мазурка В.А.,
Костенка А.В., Пшонки
М.П., -
|
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ", товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЗЗ", ОСОБА_1, ОСОБА_3про захист немайнових прав та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ" на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2., підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ"), товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ" (далі-ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ") про захист немайнових прав та відшкодування моральної шкоди.
Під час судового розгляду справи, за клопотанням позивача, було залучено до участі справи співвідповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3. таОСОБА_4., а за клопотанням відповідача ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ"- ТОВ "Продюсерська агенція "Закрита Зона" в особі правонаступника ТОВ "ПАЗЗ".
Від позову в частині вимог до ОСОБА_2. таОСОБА_4. позивач відмовився і в цій частині провадження у справі закрито.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в ефірі 5 каналу, а саме 29 серпня 2005 року о 22 год. 30 хв., 1 вересня 2005 року о 22 год. 30 хв., 4 вересня 2005 року о 18 год. 20 хв. було показано програму "Закрита зона. Смерть за флот". Наведені у програмі відомості не відповідають основним принципам інформації, визначених ст. 5 Закону України "Про інформацію", не відповідають дійсності та принижують його ділову репутацію. Такими відомостями вважає наведенні в телепрограмі твердження про зацікавленість Корпорації "Міжрегіональний промисловий Союз" (далі - Корпорація "МПС") в усуненні ОСОБА_5. від керівництва Азовським морським пароплавством (далі-АМП), про застосування Корпорацією "МПС" через своїх представників погроз щодо ОСОБА_5. на кшталт "повісити на дроті", про причетність Корпорації та її посадових осіб до смерті ОСОБА_5., та про те, що ТОВ "Торговий флот Донбасу" створено на порушення норм чинного законодавства і що Корпорація "МПС" була його засновником. Посилається як на такі, що не відповідають дійсності викладені в програмі твердження: про "дивний ажіотаж" навколо АМП, про лавину перевірок, після чого ОСОБА_4 стверджує, що "постепенно стала вырисовываться картина, что в общем-то, все проверки были... имели определенную цель". Потім невідома особа, колишній працівник АМП, повідомляє "Была встреча ОСОБА_5 с его бывшим первым замом ОСОБА_6 и с директором судоремонтного завода ОСОБА_7, которые настоятельно порекомендовали ОСОБА_5уйти в отставку". Надалі коментар автора програми: "Що таке порекомендувати по-донецьки, добре знає донька ОСОБА_8 ОСОБА_5 Фактично,ОСОБА_5передали "чорну мітку". Одразу у кадрі з'являєтьсяОСОБА_5"мой отец был вынужден уволиться с пароходства 1 октября 2000 года. Как мы предполагаем, под давлением донецкого клана и, скажем так, под угрозами физической расправы ему и его семье. И угрозы исходили непосредственно из... из Донецка, я так полагаю, из Донецкой облгосадмиинистрации. Я хочу сказать, что он не собирался увольняться..." Знову коментар автора програми: "ОСОБА_5обіцяли повісити на дроті, і це були не порожні слова". Наводяться твердження погрози насильства щодо ОСОБА_5. та членів його родини з боку конкретних осіб і ці особи досить недвозначно пов'язуються з "донецьким кланом". Кого автори програми називають "донецьким кланом" стає зрозуміло згодом, коли без будь-якого переходу невідома особа (колишній працівник АМП) стверджує: "В декабре 2002 года первые шаги, первую заинтересованность к параходству проявила Компания "Межрегиональный промышленный Союз"...". Після авторської ремарки щодо історії створення Міжрегіонального промислового Союзу йде розповідь ОСОБА_2., колишнього виконавчого директора АМП: "...то давление, которое было... После того, как (это было в ноябре или октябре месяце) были обыски тогда сделаны на квартирах у многих руководящих работников очень... нагло, конечно, было все это сделано... И после этого конкретные пошли такие разговоры, что давление было... Сначала были обыски, а потом... Всех заместителей, потом плавного бухгалтера, который после этого скончался, это видимо, послужило тоже толчком для... его смерти.ОСОБА_9.. Все было перевернуто, все... каждую книжку перешерстили, перелистали, искали какие-то компрометирующие документи, но, к сожалению, ничего не было найдено...". Вважає, що цим у програмі стверджується про тиск з боку посадових осіб Міжрегіонального промислового Союзу на працівників АМП та про зацікавленість Корпорації "МПС" в усуненні ОСОБА_5. і далі ці твердження висловлюються більш чіткіше. Автор програми заявляє: "...керівник пароплавства ОСОБА_10, той самий, який змушував піти у відставкуОСОБА_5 фальсифікує протокол зборів орендарів і від імені пароплавства просить Фонд державного майна забрати кораблі". Одразу після цьогоОСОБА_11 озвучує: "О том, что протокол № 9 был сфальсифицирован, это было ясно всем". Подальший коментар автора програми: "Хто підштовхнув розвиток подій, стає зрозуміло зразу після фальсифікації протоколу. Тоді швидко створюється нова організація - Торговий флот Донбасу у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Держава вносить у це товариство 34 кораблі та офіси пароплавства, Міжрегіональний промисловий Союз - напіврозібраний судноремонтний завод і суму в кілька десятків тисяч гривень", що прямо вказує на Міжрегіональний промисловий Союз як на зацікавлену особу і замовника "фальсифікації протоколу" та усунення ОСОБА_8 при цьому раніше були озвучені "методи" такого усунення (погрози фізичного насильства, повішення на дроті). Знову чітко звучить твердження про примушення ОСОБА_6 піти у відставку з боку ОСОБА_10, який раніше був названий особою, що діє в інтересах "донецького клану", до якого автори програми відносять МПС. Автори програми також стверджують, що співзасновниками ТОВ "Торговий флот Донбасу" виступили держава і Корпорація "Міжрегіональний промисловий Союз", робиться натяк, що таке засновництво не було в інтересах держави, хоча це не відповідає дійсності, бо ні держава, ні Міжрегіональний промисловий Союз засновниками ТОВ "Торговий флот Донбасу" не були. Вказані відомості не відповідають дійсності і принижують ділову репутацію Корпорації "МПС". Надалі автори програми посилаються на вислів ОСОБА_11"Передача судов Торговому флоту Донбасса была... этот процесс был весь... скоротечным таким, нужно было все делать очень быстро. И поэтому пошли на нарушения всех бухгалтерских этих... канонов", чим звинувачують Міжрегіональний промисловий союз у порушенні законодавства, що не грунтується на встановлених належним чином фактах і суперечить нормам Конституції та законодавства України про презумпцію невинуватості. Вважає, що згадані вище перевірки, обшуки посадових осіб АМП, тиск на них прямо пов'язується з іменем ОСОБА_12- посадовою особою і представника Міжрегіонального промислового Союзу. Невідома особа (колишній працівник АМП) стверджує: "На заседании совета пароходства присутствовал начальник регионального отделения Фонда госимуществаОСОБА_13и от Межрегионального промышленного СоюзаОСОБА_12 ГосподинОСОБА_12 один из заместителей руководства МПС... До того, я знаю, работал в СБУ". Озвучується твердження авторів програми: "Ініціатором масових перевірок Азовського морського пароплавства наприкінці 90-их років, до речі, було якраз СБУ. Тепер один із керівників регіонального відділення Служби безпеки опинився у ролі покупця". Вважає, що цими словами наводиться чергове твердження авторів програми про зацікавленність Міжрегіонального промислового Союзу в усуненні Анатолія ОСОБА_6 від керівницва пароплавством. Посадові особи Міжрегіонального промислового союзу прямо називаються замовниками "захоплення пароплавства" та вбивства ОСОБА_5Автор програми озвучує: "До нас у програму потрапило письмове свідчення учасника тих подій, одного з топ-менеджерів АМП. Імена у свідченні не називаються, тільки ініціали. Проте неважко здогадатися. Стилістика листа з міркувань безпеки автора змінена" - звучить голос за кадром. Після чого ОСОБА_1 зачитує цього листа зі своїми коментарями (наводиться у дужках): "РОВ (що збігається з ініціаламиОСОБА_12 був уповноваженим клану, займався захопленням флоту від початку. Постійно бував у СЖЛ (збігається з ОСОБА_14 тодішнім керівником Донецького регіонального відділення Фонду державного майна). РОВ представляли нам як заступника СБУ області, однак виявилося, що він колишній заступник, діяв від імені ПА (збігається з іменем ОСОБА_15, тодішнього керівника Міжрегіонального промислового Союзу), а також від імені ВФЯ (ВФЯ - абревіатура досить впізнавальна, дарма, що з одним "Ф"). Також було посилання на головного бізнесмена краю. Були погрози, обшуки в кабінетах і вдома". Звучить у програмі твердження про незаконність створення ТОВ "Торговий флот Донбасу" (тепер уже з уст ОСОБА_6: "Он (ОСОБА_5) обладал документами, которые подтверждали незаконность передачи флота от параходства в Торговый флот Донбасса в 2002 году". В програмі автор не застерігає, що флот було передано на праві користування, а вказує на те, що флот було передано Торговому флоту Донбасу на праві власності як внесок до статутного фонду, що не відповідає дійсності, оскільки в 2002 році Торговий флот Донбасу був орендарем державного майна, а не його власником. Тому вважає, що таке ствердження підриває ділову репутацію Міжрегіонального промислового Союзу. Вважає, що автори програми забувають про презумпцію невинуватості особи, а може свідомо нею нехтують, спочатку автор програми стверджує: "... слідство доволі швидко вийшло на організатора, яким виявився дехто ОСОБА_16". Потім слідчий прокуратури ОСОБА_17 робить заяву: "Виконавець цей злочин вчинив під примусом організатора злочину... він працював у структурах, скажімо так, близьких до замовників....". Далі безапеляційно стверджує: "Його ОСОБА_6 вбили для того, щоб він не міг з цього приводу дати відповідні свідчення... Слідством заарештовані та пред'явлені обвинувачення організатору злочину....безпосередньому виконавцю та особам, що... приймали участь. Що стосується замовників злочину, можу сказати, що вони відомі". Далі автор програми стверджує: "Зрозуміло, що у ОСОБА_16, який навіть не був знайомий з ОСОБА_6, не було мотивів для вбивства. Тобто мотиви могли бути у спільного кола знайомих ОСОБА_16 і ОСОБА_6. Організатор вбивства підтримував тісні стосунки з уже згадуваним ОСОБА_18- тим самим, що певний час керував Торговим флотом Донбасу". Позивач вважає, що загострення уваги на прізвищі ОСОБА_18 з посиланням на те, що "певний час він керував Торговим флотом Донбасу, направлене на те, щоб вказати, що Торговий флот Донбасу був замовником вбивства, а з урахуванням того, що автори вказують на Міжрегіональний промисловий союз як на засновника Торгового флоту Донбасу, тим самим стверджується причетність Міжрегіонального промислового союзу до замовлення та організації вбивства ОСОБА_6, оскільки робиться посилання посадових осіб Міжрегіонального промислового союзу. Позивач вважає, що у програмі поширено інформацію про хід розслідування події смерті ОСОБА_8 вказано на його замовний характер, на причини, названо злочинцями осіб до винесення вироку судом, що не допускається законом і порушує принципи інформаційних відносин, а також принижує честь та гідність людей, порушує презумпцію невинуватості осіб, крім цього, названі особи були або є посадовими особами Міжрегіонального промислового союзу. Тому вважає, що поширення таких відомостей порушує права Корпорації "МПС" на недоторканість ділової репутації. При цьому вважає необхідно оцінювати не лише окремі вислови, а й низку інших складових аудіовізуальної інформації, зокрема: кольоровий та звуковий фон; інтонації та вирази облич людей, які повідомляють певні дані та інше в їх комплексі, що стає об'єктом аналізу інформації. З урахуванням цього вважає, що програма "Закрита зона. Смерть за флот" містить відомості, які не відповідають дійсності, є негативними щодо позивача, а тому підлягають спростуванню. Відповідачі у добровільному порядку не спростували недостовірну інформацію, поширену про позивача, незважаючи на направлення на їх адресу позивачем листа 18 жовтня 2005 року. Спростування вважає необхідним провести в ефірі "5 каналу" не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, з виходом в ефір протягом тижня в понеділок о 22.30 годині, у четвер о 22.30 годині, у неділю о 18.20 годині шляхом оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду та вибачення відповідачів перед позивачем та глядачами за розповсюдження недостовірної інформації. Також вважає, що поширенням відповідачами недостовірної інформації йому завдано моральну шкоду, оскільки стверджується, що Корпорація "МПС" заради досягнення певних цілей у діловій сфері не гребувала жодними заходами, навіть такими, що несумісні з принципами ділової етики і за своїм характером є злочинними. При цьому, кожен раз стверджувалось, що особи діяли не як фізичні, а як посадові особи позивача, діючи в його інтересах, що позивач свідомо допускав порушення норм чинного законодавства. Уся ця інформація є не тільки недостовірною, а й такою, що різко негативно характеризує поведінку позивача у діловій сфері, чим принижує його ділову репутацію. Програма була показана тричі, у різні дні в проміжок часу, який збирає біля екранів найбільшу аудиторію. Відповідач визнає, що "5 канал" користується довірою телеглядачів, що свідчить про те, що повідомлена у програмі інформація про позивача була сприйнята телеглядачами як виважена та правдива і була взята до уваги. Поширенням недостовірної інформації принижено ділову репутацію Корпорації "МПС", чим завдало моральної шкоди, яку повинні відшкодувати відповідачі.
Просив визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують ділову репутацію Корпорації "МПС", поширені підприємством з іноземними інвестиціями ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ", ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ",ОСОБА_1, ОСОБА_2. в ефірі "5 канал" 29 серпня 2005 року о 22 год. 30 хв., 4 вересня 2005 року о 18 год. 20 хв. у телепередачі "Закрита зона. Смерть за флот" відомості про причетність Корпорації "МПС" до усунення ОСОБА_5. про застосування Корпорацією "МПС" через своїх представників погроз щодо ОСОБА_5, погроз на кшталт "повісити на дроті", про причетність Корпорації та її посадових осіб до смерті ОСОБА_5., про те, що ТОВ "Торговий флот Донбасу" створено на порушення норм чинного законодавства і що Корпорація "МПС" була його засновником, а саме: "ОСОБА_5обіцяли повісити на дроті, і це не порожні слова, бо навколо відбулися події, які свідчили про серйозність наміру груп, що бажали отримати пароплавство... Постепенно стала вырисовываться картина, что в общем-то все проверки имели определенную цель... Відкриваються кримінальні справи, арештовують рахунки пароплавства, що блокує роботу підприємства... Далеко не всі колишні працівники пароплавства готові говорити відкрито. Вони досі бояться розправи - на кшталт тієї, що трапилась з ОСОБА_6 - і не тільки з ним... В декабре 2002 года первые шаги, первую заинтересованность к пароходству проявила компания Межрегиональный промышленный союз... Паралельно з виявленим інтересом на Азовське пароплавство починається атака з боку місцевих правоохоронних органів... керівник пароплавства ОСОБА_10 той самий, що змушував піти у відставкуОСОБА_5фальсифікує протокол зборів орендарів і від імені пароплавства просить Фонд держмайна забрати кораблі... Хто підштовхнув розвиток подій, стає зрозуміло зразу після фальсифікації протоколу. Тоді швидко створюється нова організація - Торговий флот Донбасу у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Держава вносить у це товариство 34 кораблі та офіси пароплавства, Міжрегіональний промисловий союз - напіврозібраний судноремонтний завод і суму в кілька десятків тисяч гривень... ОСОБА_6 стежить за всім, що відбувається, і збирає матеріали... он обладал документами, которые подтверждали незаконность передачи флота от пароходства в Торговий флот Донбаса в 2002 году и, скажем так, накануне выборов и сразу после них открыто заявлял о своих позициях, о том, что он будет содействовать возврату флота в государственную собственность... ОСОБА_6розстрілюють біля його будинку... слідство доволі швидко вийшло на організатора, яким виявився дехто ОСОБА_16... Організатор вбивства підтримував тісні стосунки з уже згадуваним ОСОБА_18- тим самим, що певний час керував Торговим флотом Донбасу... Його вбили для того, щоб він не зміг з цього приводу дати відповідні свідчення та, скажімо так, ініціювати процеси щодо розслідування тих злочинів і повернення майна законним власникам". Зобовязати підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ", ТОВ "Телерадіокомпанія Експрес-інформ", ОСОБА_1, ОСОБА_3. спростувати недостовірні відомості, поширені про Корпорацію "МПС" шляхом оголошення в телепрограмі "Закрита зона" 5 каналу вступної та резолютивної частини рішення суду, вибачитися перед позивачем та телеглядачами за поширення недостовірних відомостей. Просив стягнути на відшкодування моральної шкоди з кожного відповідача по 350 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2007 року позов корпорації "МПС" задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію поширену в програмі "Закрита Зона. Смерть за флот" в ефірі 5 каналу 29 серпня 2005 року о 22 год. 30 хв., 1 вересня 2005 року о 22 год. 30 хв., 4 вересня 2005 року о 18 год. 20 хв. про причетність Корпорації "МПС" до усунення ОСОБА_5., про застосування Корпорацією "МПС" через своїх представників погроз щодо ОСОБА_5., про причетність Корпорації "МПС" та її посадових осіб до смерті ОСОБА_5., про те, що ТОВ "Торговий флот Донбасу" створено на порушення норм чинного законодавства і Корпорація "МПС" була його засновником, а саме: "ОСОБА_5обіцяли повісити на дроті, і це не порожні слова, бо навколо відбулися події, які свідчили про серйозність наміру груп, що бажали отримати пароплавство... Постепенно начала вырисовываться картина, что в общем-то все проверки имели определенную цель... Відкриваються кримінальні справи, арештовують рахунки пароплавства, що блокує роботу підприємства... Далеко не всі колишні працівники пароплавства готові говорити відкрито. Вони досі бояться розправи - на кшталт тієї, що трапилась з ОСОБА_6 - і не тільки з ним... В декабре 2002 года первые шаги, первую заинтересованность к пароходству проявила Компания "МПС"... Паралельно з виявленим інтересом на Азовське пароплавство починається атака з боку місцевих правоохоронних органів... керівник пароплавства ОСОБА_10 той самий, що змушував піти у відставкуОСОБА_5фальсифікує протокол зборів орендарів і від імені пароплавства просить Фонд держмайна забрати кораблі... Хто підштовхнув розвиток подій, стає зрозуміло зразу після фальсифікації протоколу. Тоді швидко створюється нова організація - Торговий флот Донбасу у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Держава вносить у це товариство 34 кораблі та офіси пароплавства, Міжрегіональний промисловий союз - напіврозібраний судноремонтний завод і суму в кілька десятків тисяч... ОСОБА_6розстрілюють біля його будинку... слідство доволі швидко вийшло на організатора, яким виявився дехто ОСОБА_16... Організатор вбивства підтримував тісні стосунки з уже згадуваним ОСОБА_18- тим самим, що певний час керував Торговим флотом Донбасу... Його вбили для того, щоб він не зміг з цього приводу дати свідчення.... ініціювати процеси щодо розслідування тих злочинів і повернення майна законним власникам".
Зобов'язано ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі 5 каналу в програмі "Закрита Зона" протягом одного місяця після набрання рішенням суду законної сили протягом одного тижня у понеділок о 22 год. 30 хв., у четвер о 22 год. 30 хв. і у неділю о 18 год. 20 хв. вступної та резолютивної частини рішення суду та вибачення перед Корпорацією "МПС" наступного змісту: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" просить вибачення перед Корпорацією "Міжрегіональний промисловий Союз" за розповсюдження у програму "Закрита Зона. Смерть за флот" недостовірної інформації".
Стягнуто з ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ", підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ"ОСОБА_1., ОСОБА_2. на користь Корпорації "МПС" по 350 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди та по 8 грн. 50 коп. з кожного судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову корпорації "МПС" відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відомості наведені в телепрограмі "Закрита Зона. Смерть за флот", як в цілісному творі, в комплексі містить інформацію, що є негативною відносно Корпорації "Міжрегіональний промисловий Союз", а тому визнав ці відомості недостовірними і такими, що принижують ділову репутацію позивача і підлягають спростуванню.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 10 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ "Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" (1986 р.) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.
Встановивши факт поширення в програмі "Закрита Зона. Смерть за флот" в ефірі 5 каналу 29 серпня 2005 року о 22 год. 30 хв., 1 вересня 2005 року о 22 год. 30 хв., 4 вересня 2005 року о 18 год. 20 хв. інформацію щодо діяльності АПМ, смерті ОСОБА_5., а також діяльності Корпорації "МПС", суди помилково застосували до цих обставин, які свідчать про оцінку подій, відповідальність за ст. 277 ЦК України замість застосування ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", згідно якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висло влення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За таких обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ" задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-інформ", товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЗЗ", ОСОБА_1 ОСОБА_2 про захист немайнових прав та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.
|
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
|
Судді:
|
Т.Є. Жайворонок
|
|
|
А.В. Костенко
|
|
|
В.А. Мазурок
|
|
|
М.П. Пшонка
|
У Х В А Л А
Іменем України
|
1 квітня 2009 року м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.І.,
Балюка М.І., Барсукової В.М., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна ЛТД" (далі - ТОВ "Регіна ЛТД") про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію зобов'язання їх спростувати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ТОВ "Регіна ЛТД" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року,
встановила:
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що газета "33 канал, Вінінформ", власником якої є ТОВ "Регіна ЛТД", надрукувала на 11 сторінці в № 11 (854) анонімну статтю. Зазначала, що відповідач використав у статті неправдиві факти та неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності, не була перевірена редакцією газети чим було принижено її честь, гідність та ділову репутацію. Просила суд визнати відомості, які були надруковані 5 березня 2008 року на 11 сторінці щотижневої газети "33 канал, Вінінформ" в № 11 (854) у статті під заголовком "У нас школа - із прихвоснями, любимчиками, "мертвими душами", "бенкетами та порушенням законності" неправдивими та такими, що не відповідають дійсності та стягнути з відповідача на її користь 50 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано відомості, надруковані 5 березня 2008 року на 11 сторінці щотижневої газети "33 канал, Вінінформ" в № 11 (854) у статті під заголовком "У нас школа - із прихвоснями, любимчиками, "мертвими душами", "бенкетами та порушенням законності" неправдивими та такими, що не відповідають дійсності. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання відомостей такими, що порочать честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 надрукованих 5 березня 2008 року на 11 сторінці щотижневої газети "33 канал, Вінінформ" в № 11 (854) у статті під заголовком "У нас школа - із прихвоснями, любимчиками, "мертвими душами", "бенкетами та порушенням законності" та в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасовано. Визнано відомості такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 надруковані 5 березня 2008 року на 11 сторінці щотижневої газети "33 канал, Вінінформ" в № 11 (854) у статті під заголовком "У нас школа - із прихвоснями, любимчиками, "мертвими душами", "бенкетами та порушенням законності". Стягнуто з ТОВ "Регіна ЛТД" на користь ОСОБА_1, 30 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, 2 750 грн. судового збору, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 5 150 грн. витрат на правову допомогу.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ТОВ "Регіна ЛТД" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна ЛТД" відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
|
Судді: Л.І. Григор'єва
М.І. Балюк
В.М. Барсукова
|
|
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 червня 2009 року м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Барсукової В.М., Григор'євої Л.І.,
Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Світ", ОСОБА_3 про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Перехід Віменс Паблішинг" (за минулою назвою "Видавничий дім "Світ") на рішення Печерського районного суду м. Києва 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ "Видавничий дім "Світ" (після зміни назви - ТОВ "Перехід Віменс Паблішинг") про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Уточнивши позов у червні 2008 року, посилалися на те, що у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3, засновником і видавцем якого є зазначене товариство, на сторінках 54-56 була опублікована стаття ОСОБА_3 під псевдонімом ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_1" (тут і далі наводиться мовою оригіналу). На сторінці 56 цієї статті під підзаголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2" розміщено таку інформацію: "… Однако сегодня мы живем в информационную, "глянцевую" эпоху. … Таким образом появляются и другие "глянцевые" успешные художники - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7… Возникает иллюзия, что вот они-то и есть самые дорогостоящие. Цены на их творения могут быть, конечно, как у ОСОБА_8 - одного из немногих украинских художников, чьи работы адекватно дорого продаются за границей. Но чаще всего это блеф. Зритель видит на телеэкране ОСОБА_1 и думает, что этот мастер лучший, раз он так часто мелькает, еще и рассуждает о политике…".
Вважали, що зазначена інформація не відповідає дійсності, принижує їхню гідність, честь та ділову репутацію, оскільки вони є професіоналами своєї справи, визнаними як в Україні, так і за кордоном, дипломованими фахівцями. Проте зазначеною інформацією доводиться, що ціни на їхні твори є неадекватно дорогими порівняно з іншими митцями, які є кращими від них і ця інформація не є конструктивною критикою, професійним коментарем їхньої творчості. Просили визнати таку інформацію недостовірною та зобов'язати ТОВ "Видавничий дім "Світ" і ОСОБА_3 публічно вибачитися перед ними, спростувати таку інформацію, а також стягнути з товариства на користь кожного з них моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недостовірною зазначену вище інформацію, що розміщена у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3 в підзаголовку "ІНФОРМАЦІЯ_2" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" на сторінці 56. Зобов'язано ТОВ "Видавничий дім "Світ" та ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом розміщення в запланованому найблищому випуску видання "Женский журнал" спростування про те, що вказаний уривок зі статті (наводиться текст) є недостовірною інформацію, з принесенням вибачення. Стягнуто з ТОВ "Видавничий дім "Світ" на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн. кожному. Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ТОВ "Перехід Віменс Паблішинг" (яке змінило назву з "Видавничий дім "Світ") просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що за наслідками круглого столу щодо сучасного стану мистецтвознавства та творчості деяких українських митців ОСОБА_3 з використанням псевдоніма - ОСОБА_4 - написана, а ТОВ "Видавничий дім "Світ" у виданні "Женский журнал" за ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікована її стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій розміщений зазначений вище уривок у підзаголовку "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що інформація з указаного уривка статті не відповідає дійсності та є негативною й образливою для позивачів, принижує їхню гідність, честь та ділову репутацію, оскільки з контекстного аналізу всієї статті фактично стверджується, що ціни на їхні твори є неадекватно дорогими порівняно з іншими митцями, які є кращими від них, а вони не є настільки успішними вітчизняними художниками. Слова "глянцевий", "ілюзія" і "блеф" використані в уривку статті саме відносно позивачів і не оцінюють їх, а стверджують, що позивачі стали відомими завдяки чиїйсь сторонній допомозі та штучним шляхом і це (їх відомість) є вигадкою, обманом, а публічність ОСОБА_1 не має відношення до його успішності та популярності як митця.
Проте погодитись із такими висновками судів не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Разом з тим статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
У зв'язку із цим при вирішенні цього спору суду необхідно встановити та належним чином оцінити відповідність спірного уривка зі статті, в якому, як вважали позивачі, відносно них поширені фактичні недостовірні дані, саме інформації в розумінні Закону України "Про інформацію" та ст. 277 ЦК України; визначати характер такої інформації й з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 47-1Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішеннях цього суду у справах "ОСОБА_9 проти Австрії" від 8 липня 1986 року та "Українська прес-група" проти України" від 29 березня 2005 року
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суди не врахували те, що в спірній статті наведені оціночні судження, думки, переконання відносно позивачів як відомих вітчизняних митців, а також критична оцінка стану сучасного мистецтвознавства, творів мистецтва позивачів і складових формування ціни на їхні твори, творчість яких завжди підлягає оцінці суспільством.
Крім того, стаття не є позицією редакції журналу, а є авторським матеріалом (власним баченням) за результатом обговорення теми за круглим столом за участю провідних експертів, і використання алегорій "глянцевий", "блеф", "ілюзія" не є образливими відносно позивачів, оскільки стосуються оціночних тверджень щодо вищезазначеного.
Таким чином, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів автора статті, оціночні судження не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо публічних осіб, якими звісно є позивачі як відомі вітчизняні митці, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити їхню честь, гідність чи ділову репутацію.
Крім того, застосовуючи такий спосіб судового захисту як вибачення перед позивачами, суд не врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Суд не має права зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачений у статтях 16, 277 ЦК України, а примушування людини змінити свої внутрішні переконання є втручанням у свободу слова та виявлення поглядів, що гарантовано Конституцією України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перехід Віменс Паблішинг" (за минулою назвою товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Світ") задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Світ", ОСОБА_3 про захист гідності, честі й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення і оскарженню не підлягає.
|
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.М. Барсукова
Л.І. Григор'єва
В.Й. Косенко
Д.Д. Луспеник
|
|
Рішення
іменем україни
|
15 липня 2009 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Пшонки М.П., Гуменюка В.І.,
Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства регіональна телемовна компанія "Тоніс-Центр" (далі-ЗАТ РТМК "Тоніс-Центр") про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 3 червня 2008 року на засіданні позачергової сесії Харківської міської ради, що транслювалося в прямому ефірі ЗАТ РТМК "Тоніс-центр", ОСОБА_2виступив з промовою, в якій поширив недостовірну інформацію щодо позивача, яка принизила його честь, гідність та ділову репутацію, дискредитувала його як почесного консула Австрійської Республіки у м. Харкові, депутата Харківської міської ради, члена її виконавчого комітету та громадського діяча. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати поширені ОСОБА_2. відносно нього відомості недостовірними, зобов'язати його вибачитися перед ним та спростувати поширені відомості, зобов'язати ЗАТ РТМК "Тоніс-Центр" оприлюднити в прямому ефірі виступ відповідача та стягнути з останнього на його користь 1 млн. грн.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2звернувся до суду із зустрічним позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, у якому просив зобов'язати ОСОБА_1. вибачитися перед ним на засіданні чергової сесії та стягнути з відповідача на користь будинку НОМЕР_1 для утримання дітей без батьківського нагляду 1 699 грн. При цьому послався на те, що в своєму виступі він висловив обурення представників "Спілки радянських офіцерів" з приводу трансляції на світлодіодному відео-екрані, що розташований на балконі готелю "Харків".
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності, порочать честь та гідність ОСОБА_1. відомості, поширені ОСОБА_2. у виступі на засіданні позачергової сесії Харківської міської ради від 3 липня 2008 року, зобов'язано відповідача їх спростувати за свій рахунок і у той же самий спосіб, зобов'язано ЗАТ РТМК "Тоніс-Центр" оприлюднити в прямому ефірі текст спростування та стягнено з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн., витрати по сплаті судового збору та ІТЗ в розмірі 1 265 грн., всього - 51 265 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1. та зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року рішення районного суду змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди та витрат по сплаті судового збору, стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 250 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. У частині стягнення з ОСОБА_2. судових витрат на користь держави у сумі 450 грн. рішення суду скасовано. У решті - рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1., суд виходив із того, що висловлювання ОСОБА_2. на позачерговій сесії Харківської міської ради на адресу позивача порочать честь, гідність і ділову репутацію останнього.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Суд не врахував, що 3 липня 2008 року відбулася 24 позачергова сесія Харківської міської ради Харківської області 5-го скликання, на якій ОСОБА_1. нагороджено "Почесною грамотою". При нагородженні позивача грамотою відповідач виступив з критикою діяльності ОСОБА_1. У своєму виступі ОСОБА_2зазначав, що не згодний із формулюванням "за професіоналізм" стосовно нагородження ОСОБА_1.
Наведені в позовній заяві висловлювання ОСОБА_2. є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів та недоліків, що мали місце 9 травня 2008 року на майдані Незалежності у м. Харкові, а саме: трансляція кліпів та музики на світлодіодному відео-екрані, що розташований на балконі готелю "Харків", засновником якого є ОСОБА_1.
Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції України.
Зважаючи на те, що у справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази і що суд повно встановив її обставини, але допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові. У решті судові рішення є законними і обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року та рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2008 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства регіональна телемовна компанія "Тоніс-Центр" про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2008 року залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
|
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.П. Пшонка
В.І. Гуменюк
В.Й. Косенко
Д.Д. Луспеник
|
|
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
9 жовтня 2008 року місто Рівне
|
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.
представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рівне вечірнє", ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист гідності, честі і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до Приватного підприємства "Рівне вечірнє", ОСОБА_2 про захист гідності, честі і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, яка була опублікована щодо нього в газеті "Рівне вечірнє" за 6 липня і 14 вересня 2006 року у статтях під назвами "100 гривень за курсову" і "Куди ж поділись курсові", та у відшкодуванні 10000 грн. моральної шкоди.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що в оспорюваних публікаціях, які писалися автором статті не на підставі матеріалів кримінальної справи чи проведеної перевірки, а зі слів директора Рівненського державного аграрного коледжу Корсуна Я.П., йдеться про його ймовірну причетність до вимагання та хабарництва у коледжі, до пропажі курсових проектів, про його конфліктний характер. У подальшому зазначені обставини свого підтвердження не знайшли або ж були повністю спростовані.
Крім того, у цих статтях було вжито окремі образливі вислови щодо нього.
З урахуванням викладеного апелянт вважав, що у місцевого суду не було підстав робити висновки про те, що спірні публікації ґрунтувалися на беззаперечних фактах та матеріалах кримінальної справи № 51/179-06, що вони не є для нього образливими і не містять обставин про його особисте життя, що автор статті проводила попередню перевірку опублікованої інформації і діяла при цьому добросовісно, та відмовляти йому у позові, оскільки такі висновки суду не відповідають матеріалам справи.
Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності і честі, а також на недоторканість своєї ділової репутації.
Частиною 4 ст. 296 ЦК України встановлено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами 6 липня 2006 року у газеті "Рівне вечірнє" № 48 була опублікована стаття під назвою "100 гривень за курсову", в якій була викладена інформація про те, що позивач, будучи викладачем Рівненського державного аграрного коледжу, за здачу курсових проектів буцімто вимагав у студентів по 100 грн. При цьому у цій публікації усупереч вимогам ч. 4 ст. 296 ЦК України було обнародуване ім*я позивача. (а. с. 12).
Згідно зі ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому порушена по цьому факту кримінальна справа була закрита на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (а. с. 129-130).
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначеною публікацією були порушені особисті немайнові права позивача, і зокрема, його передбачене законом право на використання імені, на повагу до його гідності і честі та недоторканість ділової репутації.
Зазначена вище негативна інформація, яка була поширена відповідачами в оспорюваній публікації, достовірність якої ними не була доведена в судовому засіданні, на переконання апеляційного суду, відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається недостовірною й є такою, що порочить особу позивача, оскільки принижує його гідність, честь і ділову репутацію в громадській думці з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, та завдає йому моральної шкоди.
Тому рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню, а вимоги позивача до відповідачів про спростування інформації про його причетність до вимагання у студентів Рівненського державного аграрного коледжу за здачу курсових проектів по 100 грн. та вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, апеляційний суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1, ступінь зниження його ділової репутації, час та зусилля, що необхідні йому для відновлення його попереднього стану. Розмір такого відшкодування колегія суддів визначає у розмірі 2000 грн. Зазначена сума, виходячи із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, підлягає стягненню на його користь лише з ПП "Рівне вечірнє".
Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації" журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.
Проте таких обставин у даній справі не встановлено.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на час публікації статті "100 гривень за курсову", яка була оприлюднена в газеті "Рівне вечірнє" 6 липня 2006 року, залишалася чинною постанова старшого слідчого прокуратури м. Рівного від 6 червня 2006 року про відмову у порушенні кримінальної справи "відносно ОСОБА_1по факту вимагання та одержання ним хабарів у студентів групи 32-Б Рівненського ДАК" у зв*язку відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 368, 354 КК України (а. с. 124-125). Кримінальна справа по цьому факту після скасування постанови слідчого від 06.06.2006 р. була порушена заступником прокурора м. Рівного лише 10 липня 2006 року, тобто вже після опублікування відповідачами 06.07.2006 р. газетної статті "100 гривень за курсову" (а. с. 103-104).
Аналогічно акти про передачу ОСОБА_1 в архів курсових проектів, виконаних студентами групи 32-Б Рівненського державного аграрного коледжу, які (акти) були підписані завідувачем будівельного відділення Зарембою В.П. і затверджені директором РДАК Корсуном Я.П. та його заступником Лук*янчуком В.С., були передані позивачем у прокуратуру м. Рівного до 16 червня 2006 року, тобто також ще до оприлюднення спірної публікації, що підтверджується відповідним листом прокуратури м. Рівного (а. с. 15-16).
Проте відповідачами зазначені вище обставини до уваги прийняті та належним чином перевірені не були.
За таких обставин у суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не було підстав вважати, що дії відповідачів при опублікуванні газетної статті "100 гривень за курсову", яка стосувалася позивача, були відповідними вимогам закону.
Колегія суддів приймає також до уваги той факт, що інформація про причетність викладача ОСОБА_1до нестачі (зникнення) курсових робіт у коледжі, яка була поширена відповідачами у статті "100 гривень за курсову", була спростована у статті "Хто ж у пана Корсуна вкрав курсові проекти?", яку відповідачі 27 липня 2006 року добровільно опублікували у газеті "Рівне вечірнє" за підписом позивача (а. с. 12).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1про спростування інших відомостей, які були викладені відповідачами у газеті "Рівне вечірнє" за 6 липня 2006 року у зазначеній вище статті, а також у цій же газеті від 14 вересня 2006 року у публікації під назвою "Куди ж поділись курсові", то вони судом першої інстанції вирішені правильно, оскільки, на думку апеляційного суду, ці висловлювання є критичними оціночними судженнями директора Рівненського державного аграрного коледжу, спеціальної комісії та авторів статті, за які особи що їх висловили відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" не можуть бути притягнуті до відповідальності.
Решта ж позовних вимог ОСОБА_1є безпідставними.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 277, 296, 297, 299 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації", ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 8 серпня 2008 року частково скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рівне вечірнє" і ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист гідності, честі і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Інформацію про причетність позивача ОСОБА_1до вимагання у студентів Рівненського державного аграрного коледжу за здачу курсових проектів по 100 грн., яка була поширена відповідачами 6 липня 2006 року у газеті "Рівне вечірнє" № 48 у статті під назвою "100 гривень за курсову", визнати такою, що не відповідає дійсності та порочить гідність, честь і ділову репутацію позивача.
Зобов*язати Приватне підприємство "Рівне вечірнє" на тій самій полосі, у тій же рубриці і тим самим шрифтом не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили опублікувати в газеті "Рівне вечірнє", яка виходить у четвер, відповідне спростування .
Стягнути з Приватного підприємства "Рівне вечірнє" на користь позивача ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди та 257,5 (двісті п*ятдесят сім) грн. понесених судових витрат у справі (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
|
Головуючий
Судді:
Інформація УАВПП
|
|
|
Судова практика СВУ [ 130 KB ] |
За чинним законодавством, підчас виборчого процесу, чи не найбільшу загрозу для друкованих ЗМІ та журналістів, складають позови про про захист честі, гідності та ділової репутації. Найбільш ризикованим у цьому випадку є критичні матеріали щодо учасників виборчого процесу. Оскільки відповідальність за такими позовами може бути дуже великою, а такі поняття, як честь та гідність, можуть розумітися по різному, слід дуже уважно дотримуватись стандартів тлумачення законодавства при підготовці матеріалі для публікації у пресі. Для правильного розуміння норм законодавства про захист честі гідності та ділової репутаці, рекомендуємо ознайомитись з практикою Верховного суду України.
Скачати рішення одним файлом тут.