10 листопада 2012 р. - Четвертий Всеукраїнський газетний Конгрес

Саме сьогодні – для вас – один з таких прикладів:

Рівненське інформкафе від Видавничого дому «ОГО» допомогло розкрутити рубрику на сайті

Спекотне літо 2012 для рівненської редакції «ОГО» стало сезоном експериментів. Адже видавничий дім намагався застосувати європейський досвід і влаштувати у своєму місті інформкафе. Тобто відкритий майданчик для спілкування журналістів і тих, про кого і для кого вони створюють свої матеріали – мешканців міста. Чи видався цей експеримент вдалим, розповідає керівник проекту «Інформкафе “Репортер OGO.ua» і редактор сайту OGO.ua Юліана Тет.

– Як виникла ця ідея? Із чого ви почали її реалізовувати?

 – Про концепцію інформкафе ми читали і чули з різних джерел. На одному з обговорень заходів святкування 20-річчя газети “ОГО” подумали: а чому не організувати на літньому майданчику біля редакції своєрідний пункт постійних зустрічей журналістів і читачів? Так редакція організувала постійне місце для зустрічей з читачами за межами офісу та моніторів.

– І що отримали в результаті? Чи багато людей приходило до вас і що їх турбувало найбільше?

– У нас об’єднана редакція – дві газети та портал новин. Але, фактично, візитерами стали користувачі нашого інтернет-продукту. Це і зрозуміло, все ж таки, відкритий майданчик інформкафе – формат, який не зовсім підходить для літніх людей. Тож із якимись гострими проблемами люди не йшли. Здебільшого відвідувачів цікавили практичні моменти журналістської роботи, на кшталт того, як ми розміщуємо матеріали на сайт.

Щиро кажучи, ми очікували більшого потоку людей. Але цього не сталося. Із позитивних моментів – вдалося розкрутити рубрику «Репортер OGO.ua». Люди приходили, спілкувались, а потім ставали нашими авторами. Тепер нам надсилають колонки і фото більше людей, ніж до проекту. Потім те, що вийшло на сайті, «репортери» публікують у соціальних мережах. І ми отримуємо додаткове просування.

– Це позитивні напрацювання. А чого не вдалося зробити? Що ви віднесли б до мінусів проекту?

– Найголовніше – невеликий потік людей, як я вже сказала. Спочатку треба ретельно продумати, хто до вас приходитиме, куди і чому. Одним із незручних моментів було те, що наша точка знаходилась на літньому майданчику. Тож інколи працювати заважали погодні умови.

– Вартість проекту була невеликою?

– Її, можна сказати, не було. Ми розміщували нашу точку безкоштовно. Єдиною затратою був робочий час журналіста. Адже та людина, яка чергувала в інформкафе, фактично не писала матеріалів цього дня.

– І які плани щодо проекту на майбутнє?

– Позитивні. Щоб там не було – це гарна ідея для просування бренду, яка дає можливість розповісти про видання, презентувати його, як відкрите і доступне. Ми проаналізуємо помилки, але інформкафе обов’язково функціонуватиме й наступного року.

Кілька висновків із рівненського досвіду. Про що треба подумати, йдучи «у світ»:

1.     Ретельно обрати місце. Його розташування і формат впливатиме на вік і соціальний статус відвідувачів.

2.     Визначити трудові затрати: скільки працівників можна залучити у проект і хто буде виконувати їхню роботу в час відсутності. 

3.     Розуміти, що первинна мета такого проекту – просування продукту, а не збір інформації для статей. 

Ілона Фанта, спеціально для Асоціації незалежних регіональних видавців України

Статтю підготовано в рамках підготовки до Четвертого Всеукраїнського газетного Конгресу, що відбудеться в Києві, 10 листопада 2012р. Деталі про участь: https://newspapercongress.wordpress.com

Додати коментар

Ім'я, Прізвище* E-mail Захист від спаму* Текст повідомлення*  

Додати коментар