4 вересня 2006

УАИПП проводит исследования по потреблению газетной бумаги в Украине!

Facebook Twitter LiveJournal

Уважаемые издатели!
Уважаемые директора типографий!


Украинская Ассоциация Издателей Периодической Печати проводит исследования по потреблению газетной бумаги в Украине!
Ниже вы найдете анкету, которую мы просим вас заполнить и направить Дарии ЛУКЬЯНОВОЙ на адрес news@uapp.org до 01.10.2006 г.

Эти сведенья нам необходимы для:
1. анализа цен и тенденций по потреблению бумаги на украинском рынке;
2. поддержке инициатив заинтересованных членов Ассоциации относительно создания пула на закупку бумаги;
3. привлечения, с целью повышения конкуренции, на украинский рынок иностранных трейдеров и производителей газетной и мелованной бумаги;
4. инициировании отмены ввозных пошлин и НДС на газетную и мелованную бумагу;
5. поддержки государственной Программы развития производства газетного и печатного видов бумаги в Украине для удовлетворения потребностей печатных средств массовой информации (постановление КМУ Ющенко от 28 мая 2001 г. № 596, постановление КМУ № 1144 от 17 августа 2002 года) совместно с Холдингом «Укрпапірпром».

Искренне надеемся на вашу помощь и заранее вам благодарны!
Статистический и аналитический обзор по результатам исследования, УАИПП предоставит 05.10.2006 г. с которым вы сможете ознакомится на сайте www.uapp.org о чем, будете дополнительно извещены.
УАИПП гарантирует полную конфиденциальность анкетирования и сведенья о вашей компании в обзоре предоставляться не будут.

С уважением,
Александр Тарасенко,
исполнительный директор УАИПП

 

Анкета

УАИПП

назад Загальний список далі


Коментарі

Додати коментар

Довідник юриста друкованого та Інтернет ЗМІ››ЗМІ у виборах››Аналітика
29 жовтня 2008

Висновок експертної ради №11 Про мову політичної реклами

Facebook Twitter LiveJournal

 

Експертний висновок № 11
«Про мову політичної реклами»
Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа під час виборів отримала запит від виборчого блоку політичної партії "Кучма" щодо мови політичної реклами, а саме: чи відповідає нормам діючого законодавства України трансляція політичної реклами в теле- та радіо ефірі АРК російською мовою?

Питання про мови, зокрема про мову політичної реклами та агітації є надзвичайно актуальним і дискусійним. Дане питання регулюється: Європейською Хартією регіональних мов або мов меншин (далі - Хартія), Конституцією України, Законом України «Про телебачення і радіомовлення», Законом України «Про рекламу», Законом України «Про мови в Українській РСР».
Хартія у ст. 11, присвяченій діяльності засобів масової інформації, зобов’язує нашу державу, поважаючи принципи незалежності і самостійності засобів масової інформації,  заохочувати та сприяти трансляції радіо- та телепрограм, аудіо- та аудіовізуальних творів регіональними мовами або мовами меншин. Більше того, держава зобов’язується заохочувати та сприяти трансляції таких радіо- та телепрограм на регулярній основі.
Відповідно до Конституції України, а саме частини другої та третьої ст. 10 держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Ст. 11 Конституції проголошує, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».Не можна тлумачити норми Конституції так, що з огляду на необхідність всебічного розвитку і функціонування української мови та консолідації української нації, держава може заборонити використання російської та інших мов національних меншин у сфері телерадіомовлення, оскільки це буде суперечити принципу вільного розвитку і використання російської мови  та інших мов національних меншин, та аж ніяк не сприятиме розвиткові мовної самобутності національних меншин України. Більш того, це буде дискримінацією за мовними ознаками громадян, які належать до національної меншини,  а це категорично  заборонено ст. 24 Конституції     України.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення», а саме ст. 4, яка встановлює основні принципи державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, серед яких - створення умов для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України.  Безперечно, що частина громадян України відносяться до категорії національної меншини, а тому непотрібно позбавляти права людей, мова яких не українська, отримувати інформацію прийнятними для них мовами.
Але питання було не у мові мовлення, а у мові поширення політичної реклами. Логічний аналіз понять «мовлення», «передача», які містяться у законі про телебачення і радіомовлення, призводить до висновку, що оскільки мовленням є створення та поширення передач, а ознаки понять передачі та реклами є однаковими, то поняття «мова мовлення» охоплює і поняття «мова реклами», в тому числі і поняття «мова політичної реклами».
Питання про мову реклами також регулюється ст. 35 Закону України «Про мови в Українській РСР» відповідно до якої тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.

Якщо вважати, що  ст. 35 закону про мови  має тлумачитися як така, що зобов’язує телерадіоорганізацію поширювати рекламу виключно українською мовою (що є тотожним забороні поширювати рекламу мовами національних меншин), то це робить її суперечливою Конституції та Хартії – актам вищої юридичної сили, отже, вона не може застосовуватися. Тому єдино можливе тлумачення - те, що вимоги ст. 35 стосуються лише офіційної реклами, тобто тієї, що виходить від органів державної влади (напр., соціальної). До речі, ми вважаємо, що навіть якби не існувало відповідних норм Конституції України та Хартії, то за допомогою граматичного та логічного тлумачення ст. 35, можна було б довести, що її дія поширюється виключно на офіційні повідомлення,  офіційні оголошення, офіційну рекламу і т.д.
Отже, мовою політичної реклами, окрім державної, є й інші мови національних меншин.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа під час виборів вважає, що політична реклама та передвиборна агітація може бути російською мовою. Водночас звертаємо вашу увагу на те, що позиція Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та судів України може відрізнятися.



Секретар Незалежної експертної ради з питань діяльності мас медіа під час виборів

Катерина Котенко

Члени ради, які підтримали рішення:
Ольга Большакова
Валерій Іванов
Катерина Котенко
Тетяна Котюжинська
Наталія Лихачова
Катерина М’ясникова
Василь Самохвалов
 
Окрема думка Котюжинської Т.Г. по експертному висновку № 11

Я приєднуюсь до думки більшості експертів, що політична реклама та передвиборна агітація може розміщатися російською мовою, якщо відповідно до ліцензії телерадіоорганізації її мовою мовлення є крім української ще й російська мова, але вважаю, що при цьому необхідним є титрування українською мовою. Роблячи такий висновок я керуюсь наступним.
Відповідно до Конвенції захисту прав людини та основних свобод, яка є частиною національного законодавства України, право голосувати та право бути обраним може бути обмежене. При цьому критерії такого обмеження не можуть бути свавільними, а повинні бути рівними для всіх, а зобов’язанням держави є дотримання основоположного принципу статті 3 Конвенції – принципу «вільного вираження волі людей при виборі законодавчого органу».

Держава могла б встановити спеціальний кваліфікаційний критерій для кандидатів на посаду народного депутата – знання державної мови, на думку Європейського Суду з прав людини така вимога є правомірною і сприяє забезпеченню належного функціонування законодавчого органу. Але держава цього не зробила. Оскільки держава допускає, що народні депутати можуть не володіти державною мовою, то для забезпечення їм права агітувати за себе, держава повинна була б передбачати, що вони будуть проводити передвиборну агітацію іншими мовами, якими володіють.
 В той же час, свій вибір за народних депутатів роблять одночасно всі громадяни України, які мають право голосу, тому титрування (переклад) агітації українською мовою має здійснюватися обов’язково.
Погоджуюсь з іншими експертами, що відповідно до статті 10 Конституції України держава повинна забезпечити всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України і що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Вважаю, що принцип вільного розвитку і використання російської та інших мов національних меншин у сфері телерадіомовлення не обмежує всебічний розвиток і функціонування української мови.

Погоджуюсь з іншими експертами, що Закон України «Про телебачення і радіомовлення», покладає на державу обов’язок забезпечити реалізацію прав громадян України, мова яких не українська, отримувати інформацію прийнятними для них мовами.  До того ж такі зобов’язання держава взяла на себе ратифікувавши Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин.

Погоджуюсь з іншими експертами, що стаття 35 Закону України «Про мови в Українській РСР» регулює питання мови текстів офіційної реклами. Офіційну рекламу можна визначити як таку, що виходить від органів державної влади, місцевого самоврядування (наприклад, від Центральної, окружних виборчих комісій).

Політична реклама не може бути офіційною, тому мова політичної реклами підлягає загальному регулюванню, відповідно до якого може використовуватися як державна, так і мови національних меншин.
На цих підставах я підтримую думку більшості експертів Незалежної експертної ради з питань діяльності мас медіа під час виборів.


Окрема думка
члена Експертної ради Ігоря Розкладая щодо рішення №11 «Про мову політичної агітації»
 
Висловлюючи незгоду з рішенням Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів «Про мову політичної агітації» доношу своє бачення цієї проблеми.
 
Питання мови є суспільно важливим і досить суперечливим. Тривалий час воно обговорюється в суспільстві, але, на жаль, таке обговорення особливо загострюється напередодні кожних виборів. Щоб відповісти на питання, чи можна транслювати політичну рекламу мовою, відмінною від офіційної, слід проаналізувати низку нормативно-правових актів.
 
Мовне питання прямо чи опосередковано в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, зокрема:
 
1)   Європейською Хартією регіональних мов або мов меншин (далі - Хартія), що була ратифікована 2003 року;
 
2)   Конституцією України;
 
3)   Законом «Про мови в Українській РСР»;-
 
4)   Законом України «Про телебачення і радіомовлення»;
 
5)   Законом України «Про рекламу»;
 
6)   Законом України «Про вибори народних депутатів України».
 
Закон України «Про вибори народних депутатів» під політичною рекламою розуміє (ч. З ст. 66) одну з форм передвиборної агітації, що оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів і спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу.
 
Одразу зазначу, що політична реклама- це не лише окрема форма політичної агітації, але й водночас окрема форма реклами. Це можна аргументувати не лише тим, що термін «реклама» міститься у словосполуці «політична реклама», але й згадуванням у Законі України «Про рекламу» політичної реклами, зокрема у ст. 13 та ст. 14 закону встановлюються квоти як на звичайну, так і на політичну рекламу в електронних та друкованих ЗМІ. Отже, Закон «Про рекламу» поширює свою дію і на політичну рекламу.
 
Закон «Про рекламу» встановлює не лише квоти, але й, наприклад, участь дітей у рекламі і, звичайно, містить норму щодо мови реклами, яка, у свою чергу, відсилає нас (ст. 6) до законодавства про мови.
 
Конституція України визначає українську мову за державну (ст. 10). Далі Конституція говорить, що «держава зобов`язується забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Водночас, Конституція гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. Ще одна стаття, що стосуєтьсямови, говорить про те, що не може бути привілеїв чи обмежень за мовними ознаками (ст. 24).
 
Тепер поглянемо на положення законодавства про мови національних меншин. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин під регіональними мовами або мовами меншин розуміє мови, що традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та які відрізняються від офіційної мови цієї держави. Такими мовами в Україні визнано білоруську, болгарську, гагаузьку, грецьку, єврейську, кримськотатарську, молдавську, німецьку, польську, російську, румунську, словацьку та угорську мови.
 
Враховуючи той факт, що предмет аналізу - політична реклама, слід звернутися до ст. 11 Хартії «Засоби масової інформації», яка говорить про те, що держава - учасниця Хартії має заохочувати трансляцію телевізійних і радіопрограм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі та /або сприяти такій трансляції.
 
Закон про ратифікацію цієї Хартії водночас містить положення, в якому зазначається, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, ЇЇ розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які поширюються положення Хартії.
 
Таким чином, і Конституція, і Хартія говорять про те, що мови національних меншин мають право на розвиток і держава має, щонайменше, заохочувати це. В нашому випадку – заохочувати трансляцію телевізійних і радіопрограм мовами меншин на регулярній основі.
 
Стаття 35 Закону «Про мови» містить дещо суперечливе тлумачення, яке, тим не менш, не втрачає від того сили. Стаття говорить про таке:
 
«Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою».
 
Основна проблема цієї статті полягає в тому, як тлумачити слово «офіційний». Експертна рада тлумачить його як такий, що видається органами державної влади.
 
Значення ст. 35 можна тлумачити подвійно. Перший - коли слово «офіційний» стосується лише першого слова в переліку, тобто слова «оголошення». В такому випадку, ми маємо такий перелік повідомлень, що мають бути виконані українською мовою:
 
1)   офіційні оголошення,
 
2)   повідомлення,
 
3)   плакати,
 
4)   афіші,
 
5)   реклама,
 
6)   інші види повідомлень.
 
За іншим тлумаченням, слово «офіційний» стосується усіх повідомлень. Тоді, згідно статті, ми маємо такий перелік повідомлень:
 
1)   офіційні оголошення,
 
2)   офіційні повідомлення,
 
3)   офіційні плакати,
 
4)   офіційні афіші,
 
5)   офіційна реклама,
 
6)   інші види офіційних повідомлень.
 
Якщо тлумачити слово «офіційний» як такий, що є супутнім до органів державної влади, то різниця дійсно є. Адже в другому випадку лише повідомлення органів державної влади мають виконуватися українською мовою. Крім того, обов'язок для фізичних осіб давати оголошення в газету чи робити повідомлення виключно українською мовою є дискримінаційним і це суперечило би ст. 5 цього ж закону, за якою громадянам гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою Іншою мовою.
 
Проте, варто звернутися за тлумаченням слова «офіційний» до словників. За відсутності нових академічних словників звернуся до одного з найкращих серед виданих за останні роки (ВТС СУМ / Голов. ред. В.Т.Бусел, редактори-лексикографи: В.Т.Бусел, М.Д.Василега-Дерибас, О.В.Дмитрієв, Г.В.Латник, Г.В.Степенко. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005.-1728 с):
 
ОФІЦІЙНИЙ, -а, -є
 
1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. // Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ. // Виданий урядовою установою. // Повідомлений, оголошений урядовою установою; який надходить від уряду, урядової установи або службової особи. // Власт. урядовим документам, діловим паперам. ** Офіційна дисконтна ставка - процентна ставка, що її застосовує центральний банк в деяких своїх операціях з комерційними банками та іншими взаємодіючими кредитними інститутами. Офіційна мова - те саме, що державна мова. Офіційний опонент (див. опонент). Офіційні резервні операції – купівля і продаж іноземної валюти центральним банком країни.
 
2. Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей.
 
3. Службовий.
 
4. Позбавлений невимушеності, безпосередності; підкреслено ввічливий, стриманий, діловий.
 
Як ми бачимо, «офіційний» не обмежується значенням такого, що виходить від органів державної влади. У побутовій мові ми вживаємо, наприклад, словосполуку «офіційна відповідь, позиція», яка не обов'язково стосується органів державної влади. Офіційною може бути відповідь, позиція певної установи, корпорації, закладу- у тому випадку, коли вона (відповідь, позиція) привселюдно поширюється і висловлюється уповноваженими на те особами. (Скажімо, офіційною є та позиція Експертної ради, яка узгоджена з її членами, підписана головою й у відповідний спосіб оприлюднена.)
 
Суб'єкти виборчого процесу - партії, блоки- це теж юридичні особи, які мають органи управління й осіб, уповноважених чинити певні дії від їх імені. Поширення ролику - це представлення офіційної позиції суб'єкта виборчого процесу, адже за Законом «Про вибори» виготовлення і поширення роликів політичної реклами відбувається виключно за рахунок партії, блоку - суб' єкта виборчого процесу й оплачені зі спеціального виборчого фонду. Тому він має бути поширений із дотриманням вимог вищезазначених законів.
 
Виходячи з викладеного, я вважаю, що політична агітація, поширена у формі політичної реклами (як ми довели, політична реклама, здійснена відкрито від імені партії,   блоку   -   суб'єкта   виборчого   процесу,   є   офіційною),   має   виконуватися українською мовою. Водночас, для забезпечення інтересів національних меншин такі ролики мають бути або титровані адекватним шрифтом відповідними мовами національних меншин, або паралельно виконані мовою національної меншини. Причому, в другому випадку задля забезпечення рівності між усіма мовами ці ролики мають показуватися рівну кількість разів протягом астрономічної години.
 
 

назад Загальний список далі