У різних країнах існують різноманітні моделі законодавства про принципи доступу осіб до офіційної інформації. Законодавство щодо цих принципів вже давно поширилося Скандинавією.
В Україні на законодавчому рівні встановлено загальні державні гарантії одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначено статус учасників інформаційних відноси.
У житті кожного трапляються випадки, коли необхідно отримати інформацію будь-якими засобами у найкоротший термін (як кажуть юристи і управлінці, «на вчора»). У подібних ситуаціях ми не звертаємо увагу на правові підстави та процедури отримання певних відомостей, головне – вчасно мати повну і достовірну інформацію, яка має для нас інтерес. Однак, коли хвиля поспіху проходить і наступає штиль спокійної рутинної роботи, виникає питання: а чи повинні ми платити за інформацію, чи доцільно це і правомірно відповідно до чинного законодавства України? Саме про це поговоримо у даній статті.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України).
Одним із прав, що гарантовані у статті 50 Конституції України, є "право на безпечне для життя і здоров\’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".
Доступ до документів Національного архівного фонду регулюється законодавством України, зокрема "Основами законодавства України про культуру" (14.02.1992), Законом України "Про інформацію" (02.10.1992), Законом України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" (24.12.1993).
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Отримання документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі, є засобом участі фізичних та юридичних осіб у суспільних і державних справах.
Пересічні українці до останнього часу були не дуже активні у відстоюванні свого права на інформацію (що не зовсім нормально для громадянського суспільства). Зазвичай наполегливість у цьому питанні виявляють або журналісти, або правозахисники.
Адміністративне право регулює відносини у сфері діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Однією з найважливіших засад функціонування Європейського адміністративного простору є відкритість та прозорість публічної адміністрації.
У різних країнах існують різноманітні моделі законодавства про принципи доступу осіб до офіційної інформації. Законодавство щодо цих принципів вже давно поширилося Скандинавією.